Одній жінці наснився страшний сон про те, як її чоловік прийшов додому в чорному пальті, яке йому подарувала покійна мама. Яке ж її було здивування коли на наступний день він прийшов в тому самому пальті

Одній жінці наснився страшний сон: чоловік прийшов додому в новому чорному пальті. Чорне пальто з каптуром, довге; таке чорне, що аж лисніє від чорноти. А обличчя чоловіка бліде. І каже чоловік тихим голосом, теж блідим: мовляв, дивись, яке гарне пальто мені подарувала мама!

А мами десять років на світі немає. І ніколи вона не дарувала нічого. Вживала напої та була позбавлена ​​батьківських прав. Тільки проклинала телефоном, коли її тимчасово звільняли. Чоловік у дитячому будинку зростав.

Жінка прокинулася з переляку. Але чоловікові нічого не розповіла: навіщо лякати? Мало, яка погань насниться. Може страшне кіно ввечері дивилася. Або чаю міцного на ніч випила.

Чоловік пішов працювати. Жінка все про сон думала. А ввечері чоловік прийшов і каже:

– Я, Ніно, купив собі пальто. Дуже дешево, мені добрий колега Андрій Ігнатович запропонував йому не підійшло. Чиста шерсть, фасон дивись який гарний! І з капюшоном. Задешево, майже задарма. Я й узяв. Нехай хоч одна модна річ буде у гардеробі!

І дістає з пакета чорне пальто, як уві сні. І на себе вдягає.

Дружина охолола. І на мить здалося їй, що обличчя в чоловіка немов із пластику. Біле та холодне. Вона спробувала розказати сон, але чоловік не слухав дурниці. Та й що таке? Сон і сон. Купив пальто. Збіг звичайний.

Чоловік почав носити пальто. Елегантна річ! Чорний шляхетний колір. Тепле! Капюшон…

І став чоловік хворіти і покашлювати. Згасати на очах. А нещастя на нього почали сипатися як із рогу прокляття: аварії, поломки, на роботі конфлікти, начальник лає безперервно, проект невдалий, крах; платню знизили і звільнити можуть. І вдома лежить без сили, нічого робити не може. Тільки стогне та кашляє.

Начебто задихається; душить його щось. Хоча лікарі нічого не знаходять. Кажуть: «Поки ви ще здорові, начебто б. Але якщо почнеться хвороба, все стане зрозумілим. І призначимо лікування. Якщо воно буде від хвороби, яка почнеться. Медицина не всесильна!».

Але на роботу йде, хитаючись; як жити, якщо не працювати? І так борги почали збиратися.

Йде і тепле пальто вдягає, кутається. Чорне пальто, вигідно куплене.

І дружині знову сон наснився: свекруха стоїть і загрожує пальцем. І питає злісно так, як за життя: “Ти чому, погань, моєму подарунку не рада? Я таке пальто подарувала гарне.”

Звичайно, роздобув його десь Андрій Ігнатович. І папірець із закляттям дружина Андрія Ігнатовича під підклад зашила. Але вважай подарунок від мене. Син скоро до мене поїде, у пальті йому добре буде добиратися!».

Отакий жахливий сон.

Дружина схопилася і розпорола підкладку чорного пальта. А там записка з диявольськими словами та земля в пакетику!

Дружина покликала чоловіка, показала йому все. І чоловік злякався. Андрій гнатович уже його місце зайняти готувався. І все про здоров’я питався, турбувався! Дуже доброзичлива і дбайлива на вигляд людина.

І подружжя викинуло записку та землю. А пальто чоловік забрав на роботу і назад Андрію Ігнатовичу віддав. Ох, як цей колега розлютився! Як почервонів, потім побілів. І не хотів навіть торкнутися чорного пальта, дбайливо складеного в чорний пакет. Мовляв, не треба! Не візьму! Кричав і верещав…

А чоловік і каже: «Боятися нема чого! Ми записку із закляттям і землю викинули. Тепер це просто пальто, без каверзи та підкладу. Ми його у хімчистку здавали, воно як нове. Носіть самі! Беріть назад задарма!».

І з того дня все налагодилося. Чоловік видужав, став добре заробляти. Відносини з начальником стали добрими. А Андрія Ігнатовича звільнили; всі його зловживання розкрилися. Яких начальник не бачив, ніби в мороці був.

Але, може, це від краватки? Йому Андрій Ігнатович подарував дизайнерську краватку, яку вкрав на похороні. І цукерками з цвинтаря пригощав. Він про це сам сказав на прощання, коли обсипав усіх погрозами та прокльонами. Це був небезпечний безумець, від заздрості давно збожеволів. А на вигляд пристойна людина.

…А матері врятованого чоловіка пам’ятник поставили добрий. І подякували душевно. Вибачили за все.

Тому що вона була не дуже добра дама, звичайно. І уві сні така ж приходила: недобра і нетвереза! Але вона й попередила. Вона й розповіла про папірець із закляттям і землю! Як могла, так і розповіла. Врятувала свого сина, хіба ні?

І треба за все пробачити навіть не надто доброї людини, якщо вона нас врятувала. Як міг, так і врятував!

А пальто взяв охоронець Едуард, коли нікому не треба. Дуже тішився. І носить його, не нахвалиться. Тепер це звичайнісіньке чорне пальто з капюшоном, нешкідливе. Не в чорному пальті справа була, а в чорних заздрощах чорного серця. Воно й шкодить. Хоча його одразу не розпізнаєш, не побачиш, як папірець за підкладкою. Як ножик за спиною.

І добре, якщо правда розкриється. Це й урятує. Але не завжди так буває, звісно. У казках ось як буває, навіть якщо вони страшенно починаються.