Одна жінка ненавиділа свою домівку і вирішила зробити ремонт. Тому що, коли приймеш нелюбиме і почнеш покращувати, можуть відбутися зміни на краще

Бувають такі ситуації у житті, багато хто стикався. Одна жінка ненавиділа свою квартиру. Приходити додому не хотілося. Ремонту не було років із тридцять. Спочатку мама лежала паралізована. А тато зловживав напоями. А потім жінка залишилася одна, виснажена, стомлена. І не було сил та бажання щось робити.

Вона хотіла продати квартиру. Але ніхто не купував. Квартира на околиці, в поганому стані, як то кажуть, “однушка”. А за копійки продавати – на що купити інше житло? Жінка ненавиділа і квартиру, і район, і своє вбоге життя… І самотність була її долею.

А потім сталася пожежа у сусідів. І довелося робити ремонт, неможливо жити в кіптяві та смороді. Жінка взяла кредит, знайшла насилу робітників, сама багато зробила, – після роботи і у вихідні. І так захопилася, що ремонт вийшов на славу! Недорогий. Але чудово вийшло. Шафу вбудували, стелі пофарбували, стіни вирівняли. Вікна змінили…

І жінка просто закохалася у свою квартиру. Летіла додому на крилах. Купила на виплат м’який диван, на кухню шафки, нову плиту… Фіранки, штори в кімнату. Навіть килим. І коли квартира стала цукеркою, коли ремонт виявився позаду, коли кредит уже майже виплатила, бо додали зарплатню, раз! – І запропонували роботу у великому місті. За добрі гроші. Як відповідальному та чесному співробітнику.

Жінка сміялася і плакала. Їй було жаль свою квартиру! Свій милийдім. Але тут ще сталося знайомство із колегою з того міста. Почалися стосунки. Почуття. І довелося продати милу відремонтовану квартиру та переїхати. І все влаштувалося якнайкраще. Але навіщо стільки сил та коштів було вкладати у ремонт?

Або інша жінка ніяк не могла скинути вагу. Вона після пологів набрала багато. І ходила в некрасивому, дешевому одязі, сподіваючись, що схудне, ось тоді купить собі нове, модне, красиве! Але вага не йшла. Дієти не допомагали. Буває таке. Жінка і голoдом себе мopилa, і вправи робила, але вага моментально поверталася. Вона ненавиділа своє тіло. Себе.

І чоловік, щоб дружину втішити та підбадьорити, купив їй чудове кашемірове пальто. Дуже дороге. Витратив усі заощадження, – він любив дружину. А тут саме пальто шістдесятого розміру знайшлося. Рідкісний випадок. Він і купив, – чорне, із золотими ґудзиками. Дорога, майже дорогоцінна річ. Вклався за дружину. Обидвоє вклалися – гроші загальні.

Дружина закохалася у пальто, так раділа! Але носила його всього пару місяців. Обмін речовин налагодився. І спорт допоміг. І апетит знизився. Пальто висить у шафі, вражаючи своїм жахливим розміром струнку дружину. Ну чому не почекали із покупкою? Тепер такого пальта не купити. Тільки ушивати цю дорогу брендову річ. Але це вже не те, – на десять розмірів вшити…

Або чоловік ненавидів роботу. І працював абияк, лаявся з начальником, все кидав і затримував. Він шукав хорошу роботу, але нічого не виходило. І за копійки змушений був займатися втомливою та нецікавою справою. Так він говорив у обуренні. Але знайти нічого кращого не міг.

Йому пригрозили звільненням. І чоловік отямився. Він злякався – жити на що? Звідси звільнять. А нікуди не беруть. Він зібрався з силами і почав розгрібати завали. Захопився. Втягнувся. Чудово впорався. Виконав роботу за трьох, ночами сидів і працював. І начальник його похвалив. І з колегами стосунки стали нормальними. І тут прийшла пропозиція зайняти чудове місце.

Можна було нічого робити. Не надриватися. Звільнитися та відпочивати. А він таку гору роботи перелопатив! Та й навіщо?

А потім, що інакше нічого не вийшло б. Чомусь так виходить. Коли людина приймає своє становище і починає всіляко його покращувати, відбувається зміна на краще. Може, Робінзону вдалося покинути острів тому, що він там розвів господарство, збудував будинок-фортецю, вклав багато праці? Все довелося покинути. Але нагородою було порятунок…

Ось так буває. Коли вкладешся в нинішнє своє становище, приймеш його, тоді відкривається нова можливість. Наче людина склала іспит. Сплатила квиток у хороше життя. Все це було недаремно. Зусилля дали результат, хоч були прикладені в іншому місці.

Життя – це щось ціле. І покращуючи одне, можна покращити з іншого. І взагалі все покращити. Ось що нам доступно, те і треба покращувати. І з цього покращення почнеться глобальне покращення, так буває нерідко. Хоча Робінзону було шкода, напевно, дивитися з палуби корабля на свою прекрасну ферму та милий дім.