Одна інтелігентна дама за порадою сусідки вирішила сходити на ринок за сиром

Одна жінка поїхала на базар. Їй сусідка сказала, що сир і масло краще на ринку купувати. Дешевше. І торгуватись можна. І ця жінка поїхала на ринок, надихнувшись порадами практичної сусідки.

Ринок був великий та брудний, у віддаленому районі. Це давно було. Гамір, бруд, крики, шум… Справжній базар. Інтелігентна жінка зняла запітнілі окуляри та попросила зважити півкіло сиру. Її відразу обвісила торгівля. А потім обрахувала, не всю здачу дала.

А на здивоване питання інтелігентної жінки так відповіла, що жінка ледь не впала.

Будь-якими словами відповіла торгівля і різними побажаннями. До неї приєдналися торгашки, яким нудно було. Усі почали кричати на даму. А покупці даму штовхали і грубо наказали відсторонитися. Жінка від несподіванки впустила сир у бруд біля прилавка. І білий сир лежав у багнюці, по ньому ходили чоботями…

Жінка в напівнепритомному стані стала вибиратися з ринку. До неї пристали жебраки, смикали за рукав, а злодій спробував залізти до кишені. Коли жінка пискнула: “Що ви робите?”, – злодій штовхнув її і вилаяв брудними словами. І жінка в повній прострації абияк все ж таки вибралася. Облаяна, обрахована, без сиру та зі збитками. І зі слідами брудних рук на світлому пальті.

Вона пішки пішла додому. Ішла і згадувала поштовхи та образи. Крики і свою незручність… Як соромно, як соромно, чомусь соромно їй, а не іншим. Вона подумки відповідала кривдникам, підбирала слова… Інтелігентні люди завжди підбирають слова. Тому й не встигають відповісти як слід…

І на шляху жінка побачила оголошення: у Будинку письменників виступав її улюблений філософ. Дуже літня вже людина з винятково ясним розумом, парадоксальним мисленням, гострою спостережливістю… Жінка зайшла у старовинний особняк, купила квиток, піднялася мармуровими сходами…

Вона сама не знала, чого зайшла. Не той стан. Вона ж за сиром їхала, а зараз у туманному стані після зіткнення із життям зайшла на лекцію. Лекція вже розпочалася, але даму пустили, звичайно. Людей не так багато у чудовому залі з паркетом, з оксамитовими стільцями, зі старими картинами на стінах.

І жінка відразу ж прийшла до тями. Миттєво. Неквапливо та впевнено розповідав старий філософ про сенс життя, про вплив Прекрасного, про стародавні картини та музику. Про любов і сенс життя. Цитував великих філософів та поетів. І люди слухали уважно. Нікому на думку не спадало перебити лектора. Вигукнути свою думку чи прокоментувати лисину та окуляри професора. Або даремно проникнути до зали.

Ніхто не лаявся брудно. Не штовхався. Не блукав по залі, люто бурмочучи і шукаючи, кого б зачепити. Все було гаразд. Як і має бути.

І дама отямилася від мороку. З глузду вона, чи що, з’їхала тимчасово? Подумки розмовляла з грубіянами, з нетверезими персонажами, з явно схибленими, з злодіями, намагалася засоромити, сама соромилася, переживала, відчувала біль і образу, ніби так і не пішла з брудного ринку. А ось тепер пішла. Ось тепер усе гаразд. Тепер вона повернулася до нормального життя.

Дама подякувала професору за лекцію. Він поцілував їй руку. Заграв рояль у сусідній залі…

Загалом, жінка успішно повернулася додому. І спокійно купувала сир та інші молочні продукти у магазині. А на ринок почала ходити потім, – там навели порядок, чистота, краса, ввічливі продавці, все блищить. Ціни лише високі, звичайно. Але це нічого. За чистоту та світло можна і доплатити. Тому що в темряві та в бруді втратиш набагато більше.

Просто скрізь свої правила. На брудному базарі – свої. У чудовому театрі – інші. Дивуватися нема чому. І треба вміти дати відсіч, якщо доведеться. Або жити у своєму середовищі, спілкуватися зі своїми людьми та слухати свою музику.