– Ну і хто ця Христина? – прямо запитала я в чоловіка, коли побачила цікаве повідомлення у нього на смартфоні

Я завжди знала, що ми з чоловіком дуже різні. Я люблю активний відпочинок, а він – за філіжанкою кави і перед телевізором. Чоловік насолоджується бойовиками, а я, як більшість жінок – мелодрамами. Навіть переваги в їжі завжди були дуже і дуже різні.

Але при цьому я завжди розуміла: чоловік та дружина необов’язково повинні мати спільні інтереси та любити однакові речі. Це скоріше прерогатива для друзів.

Сім’я повинна однаково дивитися на сімейні стосунки і мати єдину думку про шлюб, дітей, спільне майбутнє та інші важливі речі.

У цьому ми завжди були єдиними. А ще в тому, що терпіти не могли істерики – ні з мого, ні з його боку. За всі роки життя ми навіть особливо жодного разу не посварилися.

За майже 20 років нашого шлюбу я так і не стала тією самою «пилкою», про яких чоловіки в страху розповідають своїм товаришам по нещастю. Та й мій чоловік ніколи не давав такого приводу його “пиляти”.

Але, як кажуть, ніщо не вічне під місяцем. Криза середнього віку застала мого чоловіка дивним чином – у 45 років він вирішив почати вивчати англійську мову.

До цієї нової ідеї я поставилася максимально байдуже, адже він навіть не спромігся продумати, як саме він вивчатиме цю саму англійську мову. «Ну ось, ще один геніальний порив, який точно не буде доведений до кінця!» – подумала я і благополучно про це забула.

Ви ж пам’ятаєте, що чоловік ніколи не давав мені приводів для того, щоб я його “пиляла”? Само собою, під цим я в першу чергу маю на увазі ревнощі. Ми завжди довіряли один одному і ніколи напоказ не загравали з кимось ще, щоб позлити свою пару – навіть через стільки років.

Одного чудового дня я займалася суботнім прибиранням і на очі мені попалося (безумовно, зовсім випадково!) оповіщення, що вискочило на екрані мобільного телефону мого благовірного.

Треба сказати, він досить рідко залишає свій телефон без нагляду, але саме цього дня мобільник лежав на столі, поки мій чоловік дивився свій улюблений фільм в іншій кімнаті.

“Привіт! На мою думку, вчора ми непогано попрацювали…як на рахунок сьогодні? Не хочеш попрактикуватися більше?»

Я мало не втратила дар мови… Як це можливо? Мені завжди здавалося, що всі жінки лукавлять, коли кажуть, що зрада чоловіка була для них великим відкриттям та несподіванкою.

Так-так, звичайно, думала я, все-таки ви відчували, але не надавали цьому значення (кожна зі своєї причини), а тепер вдаєте, що це сюрприз. Але в своєму чоловіку я нічого такого не помічала … як же я помилялася. Брехати, виявляється, можна навіть у вічі!

Ще не встигнувши відійти від шоку, я помітила нове оповіщення:

«До речі! З кожною зустріччю твої навички стають все кращими». А ім’я контакту я тепер побачила цілком виразно – Христина.

Незважаючи на всю бурю емоцій, що вирувала всередині, я зібрала волю в кулак і вирішила спокійно все обговорити. Ну не псувати всі ці щасливі 20 років одним ганебним скандалом?!

Ми просто спокійно поговоримо, я все з’ясую і тихо розійдемося. Діти нас зрозуміють. Вся ця майбутня розмова і навіть наше майбутнє життя розгорнулися переді мною вже готовим сценарієм. “Головне – спокій”, – нагадувала собі я.

– Ну і хто ця Христина? – досить неспокійно почала я.

– Що ? – за це досить щире нерозуміння я заочно присудила моєму чоловікові премію “Оскар” за найкращу чоловічу роль.

– Хто вона? З ким ти там сьогодні будеш практикувати свої навички?, – Не вгавав я.

– Господи, Іра … Це додаток. Христина – мій віртуальний вчитель англійської мови.

Справа навіть не в тому, що я забула про його наміри вивчити мову. Я одразу зрозуміла, що з його любов’ю до домашнього відпочинку та мінімуму зайвих рухів тіла, який ще спосіб отримання нових знань він міг вибрати?

Ну звичайно ж, не курси англійської та не репетитор. А додаток, який тебе, звичайно, максимально підбадьорюватиме (дякую Христині), але не засудить, якщо тобі різко перехочеться «практикуватися».

Після того випадку минуло вже 5 років, а ми й досі вважаємо цю історію найбільшим нашим «скандалом». А всі жарти про потенційних коханок, безумовно, зводяться до тієї самої Христини.

Ну, а ми продовжуємо вчитися. Мій чоловік намагається посвячувати мене у свої плани та поточні справи. А я про себе зрозуміла, що хоч би як я намагалася здаватися видатною дружиною, не здатною навіть на невелику істерику з приводу і без, все-таки всі ми трохи однакові!