– Новорічні канікули ми проводимо разом. І міняти я нічого не збираюся, – заявила колишня мого чоловіка
Я знаю багато історій, коли колишні чоловіки не спілкуються із залишеними дружинами та дітьми і ніяк не допомагають їм матеріально.
Але моя ситуація якраз інша. Мій майбутній чоловік розлучився з дружиною Ксюшею десять років тому, але досі повністю містить і її, і свого сина, регулярно з ними спілкується.
Нічого поганого у фінансовому забезпеченні колишньої та дитини я не бачу. Відповідальність це те, що я в чоловіках ціную найбільше. Тим більше, Ігор має високу зарплату.
Та й я, до речі, добре заробляю. Свого часу не поспішала створити сім’ю, будувала кар’єру, щоб виходити заміж і народжувати, маючи і капітал, і статус.
Загалом те, що Ігор утримує колишню сімʼю, мене не бентежить. А непокоїть те, що колишня сімяІгоря приїжджає щороку до нього на новорічні канікули до Москви. А потім і він ще їздить до них улітку.
Я з цього приводу за два роки стосунків із Ігорем нічого йому не сказала. Річ у тім, що ми жили окремо і ніяк не могли розібратися, хто ми один одному.
Ігор відвик від постійних стосунків, бо після життя з дружиною розчарувався у сімейному житті та заводив дівчат рівно на місяць. А в мене нормальних стосунків ще й не було жодного разу, бо я прагнула професійного зростання.
До моменту, коли ми обидвоє раптом усвідомили, що кохаємо одне одного і готові бути разом, я була вже вагітна. Ми з коханим з’їхалися, призначили дату розпису у РАЦСі. Тут і настав час розібратися, як Ігор далі вибудовуватиме стосунки з колишньою дружиною та сином.
Зупинитись у нього вони тепер не могли: у квартирі Ігоря жила я. Якщо чесно, я очікувала, що колишня дружина якось зрозуміє нашу ситуацію і Ігоря не смикатиме. Але я дуже помилилася.
Дізнавшись, що він не чекає їх на Новий рік і не зможе сам приїхати, Ксюша вирішила все ж таки приїхати до Києва. І орендувати подобово квартиру в нашому ж будинку.
Вона заздалегідь знайшла пропозицію щодо здачі квартири, забронювала її на два тижні та повідомила Ігорю, щоб на Новий рік ми на них чекали.
– А що нам тут одним робити? – весело сказала Ксюша по телефону. – Ми приїдемо, з вами відсвяткуємо, погуляємо по Києву в канікули і поїдемо.
Зізнатися, ми з Ігорем обоє здивувалися, почувши про таке рішення колишньої. Він ніяк не міг уявити, що його сімʼя приїде та оселиться десь в іншому місці. Та й знайомити нас поки що не планував.
А я взагалі не хотіла, будучи вагітною, стикатися з колишньою та дитиною свого чоловіка. Тим більше святкувати з ними Новий рік і жити в одному будинку, хай і не в одній квартирі.
Обережно озвучила свою позицію Ігореві.
Він на це сказав:
– Слухай, та я і сам собі все це погано уявляю. Я ніяк не сподівався, що Ксюха все одно вирішить приїхати. Думав, з розумінням віднесеться до того, що ти вагітна.
Ясно ж, що я маю тобі приділити увагу та час. Плюс до всього, мені зовсім не подобається, що вони будуть змушені зняти житло для того, щоб зустріти з нами Новий рік. Звичайно, я їм все оплачу, але це якось дико.
– А якщо вони зараз приїдуть до тебе сюди, до квартири, то це не буде дико виглядати? – запитала я з іронією.
– Буде, – погодився Ігор. – Ситуація ідіотська я не можу. ковзанка і ялинку.
Мені довелося погодитись. Хоча б щоб не сваритися з Ігорем.
– Буде, – погодився Ігор. – Ситуація ідіотська. Відрадити Ксюшу я не можу. Вона мене перед дитиною виставить чудовиськом. Варіант один: вони приїдуть, заселяться в орендовану квартиру, ми запросимо їх на Новий рік. У канікули я за можливості зводжу сина на ковзанку і ялинку.
Дитина сиділа букою, бачачи сторонню жінку поруч із батьком. Ігор розривався між нами, намагаючись кожній надати увагу. Я міняла тарілки за столом і підкладала салати, намагаючись триматися невимушено.
І тільки Ксюша почувала себе чудово.
Вона просто не замовкла. Мовила про те, що первісток для чоловіка – це найважливіша дитина. Пішло жартувала, що колишня дружина – це назавжди. Будувала плани на літні подорожі.
– Ми розлучилися, але у нас з Ігорем є традиція: Новий рік та частину літніх канікул ми проводимо разом, – заявила мені колишня дружина коханого. – Міняти я нічого не хочу. У нас спільний син, і з цим треба рахуватися.
Я нічого не відповіла на це. Але свято, звісно, було зіпсоване. Так само, як і наступні два тижні вихідних, які Ксюша та Тарас безвилазно провели у нас, йдучи в орендовану квартиру лише переночувати.
Втомилася я від них страшно. Дуже рада, що нарешті поїхали. Ось тільки до літа лише півроку. Як там вивернеться ситуація?
Чи приїдуть Ксюша із сином до Києва, якщо Ігор не зможе поїхати до них? Я на той момент вже народжу. І аж ніяк не захочу бачити їх постійно в гостях, як це було на свята. Сподіваюся, Ігор якось зможе вирішити цю проблему.