Не вгодила свекрам, народила дівчинку. Тепер вони маються із сім’єю молодшого сина, вони ж онука їм подарували. А чоловік чомусь почав висловлювати невдоволення мені

Те, що свекри у мене дивні, я вже звикла, а ось що в чоловікові дитячі якісь комплекси і ревнощі до уваги батьків вилізуть, була не готова.

Свекрам я припала не до двору, бо замість довгоочікуваного онука, спадкоємця чогось там, я народила дівчинку. Мені просто в лоб і сказали, що не догодила. Таке відчуття, що я могла якось це регулювати.

– От і народила ти нам онучку, а що нам з нею робити? У нас двоє синів, ми не вміємо виховувати дівчаток, – заявила мені свекруха.

Я після багатогодинних складних пологів, у мене все болить, хочеться додому, а мені доводиться на виписці вислуховувати “вітаємо, звичайно, але нам ти не догодила”.

Чоловіка реакція його батьків теж засмутила, але він у нас хлопчик вихований, з мамою та татом не лається, навіть коли вони відверту дичину несуть.

Мої батьки на цей театр абсурду подивилися, сказали, що їм і онука на радість, головне, що і зі мною, і з дитиною все нормально.

Так і повелося, що в нашої дочки є лише одна бабуся та один дідусь – це мої батьки. А батьки чоловіка тільки привіти передають подарунки на свята, причому такі, що простіше викинути, ніж використовувати. Не витрачали б гроші.

Але рік тому на вулиці свекрухи перекинулася своя фура з мармеладом – молодший син оголосив про те, що вони з дружиною чекають на дитину, УЗД показало, що буде хлопчик.

Свекри до пологів раділи стримано, все-таки УЗД не дає стовідсоткової гарантії, але коли молодша невістка народила довгоочікуваного онука, їхньої радості не було меж.

На сім’ю дівера пролився дощ із подарунків. Немовляті купили все, що потрібно, від повзунків і погризушок до коляски.  Це було прикро, бо нам свекри навіть слинявчика для дитини не подарували. Але я якось простіше це сприйняла, було й минулося, а ось чоловік сердився.

Потім свекри вирішили, що їхньому довгоочікуваному онукові не діло тулитися в якійсь там однодушці. Вони вмовили дівера продати квартиру, додали зі своїх заощаджень, щоб можна було купити простору двокімнатну квартиру.

Ми, до речі, на іпотеку колись збирали, свекри одразу відхрестилися від допомоги, заявивши, що у них грошей немає, а своїм дітям вони дали все, що повинні.

Ну, ось вийшло, що молодшому, мабуть, щось недодали, коли вирішили сплатити майже половину вартості квартири. Дуже об’єктивні люди відразу видно.

Чоловік після цього почав ходити хмурішим за хмару. І я його розуміла. Молодший брат для батьків став героєм, який зміг продовжити великий рід, йому пошана і повага.

Але я не зрозуміла, чому чоловік вирішив мені дорікати, що в нас народилася дівчинка. Не прямо дорікати, але розмови з області “а ось народився б у нас син, і нам допомагали б” я чую занадто часто.

Нещодавно він пішов ще далі – давай, каже, другу дитину народимо. Ну так, у нас всі умови для пологів – маленька дитина, я більше на лікарняних, ніж працюю, а ще іпотека. Саме те.

Та й навряд чи свекруху вдасться вразити, адже вони вже мають онука. А якщо в нас народиться дівчинка, що робити? Народжувати, доки не зможемо видати свікрам онука?

Розумію чоловіка, йому прикро, що вся увага молодшому братові та вся допомога його сім’ї, але вирішувати проблему народженням ще однієї дитини – це дивно.

Я вважаю, що ми й самі всього досягнемо, навіть без допомоги свекрів. Тільки я чоловікові одразу зазначила: ось кому вони допомагають щосили зараз, той нехай він допомгає їм в старості. Улюблений син та улюблений онук.