Не могла зробити укол, прийшлося просити невістку, а вона сама до поросячого вереску боїться уколів, тим більше якщо його треба зробити коханому чоловікові, але виходу в невістки не було

Маша помітно мандражувала, від чого чашка у її руках ходила ходуном, виплескуючи чай прямо на Барсіка, який здуру притулився до господині на коліна.

Через підвищену пухнастість кіт не відразу зрозумів, що відбувається, але коли чай почав стікати по морді, кіт обурено м’якнув і кинувся під крісло. Хазяйка на його маневр не звернула уваги, але оскільки кота на колінах більше не було, вона відчула, що по ногах щось потекло.

Зрозумівши причину незручності, Маша поставила чашку на стіл і невидячим поглядом дивилася в стіну перед собою. Руки жили своїм життям, намотуючи на палець нитку від скатертини, непомітно розпускаючи її.

Маша не знає, скільки так просиділа, але палець уже посинів, а скатертина стала помітно коротшою. Припинила це неподобство свекруха, що увійшла до кухні, і, незграбно сплеснувши вільною лівою рукою, почала розмотувати Машин палець.

– Тамара Віталіївна, а може ви все-таки самі? Ну не вмію я! – з боязкою надією в голосі запитала Маша, піднявши благаючий погляд на свекруху.

– Машунь, ну як я з однією рукою йому укол зроблю? Тим більше, лівою, – свекруха помахала перед Машиним носом правою рукою, яка була накладена в гіпс.

І попало ж Тамару Віталіївну так не вчасно зламати кінцівку! Звичайно, перелом взагалі не буває вчасно, але зараз так взагалі, хоч вовком вий.

Рома, чоловік Маші та син Тамари Віталіївни, примудрився десь підхопити грип, запустив його, а тепер лікар прописав йому робити уколи двічі на день.

Вранці все пройшло без проблем, у Тамари Віталіївни багатий досвід подібних процедур, але потім свекруха пішла в магазин і дорогою дуже невдало впала, зламавши зап’ястя правої руки. Тож тепер уколи Ромі належить робити самій Маші.

А Маша сама до поросячого вереску боїться уколів, і навіть подумати не може, щоб цією страшною голкою ткнути живу людину, а тим більше коханого чоловіка.

Тамара Віталіївна вмовляла невістку, що нічого страшного в цій процедурі немає, та й сам Рома намагався якось підбадьорити дружину, хоч сам відчайдушно мандражував. Укол і так досить болісний, а вже у виконанні новачка.

– Ну, нікому більше, розумієш, нікому. Ти хочеш, щоб чоловік одужав? – суворо насідала на невістку Тамара Віталіївна.

– Хочу-у-у-у! – підвивала з дивана Маша, але на пропозицію не ревіти приймалася ревіти з потрійною силою.

Нарешті настав час вечірнього уколу. Маша вдумливо вже десять хвилин мила руки, ніби їй треба було не робити укол, а операцію. Тамара Віталіївна закочувала очі під лоба, але не підганяла.

До ліжка чоловіка Маша підходила бліда, як простирадло. Руки в неї трусилися, але вона з великим зусиллям волі змогла взяти свої емоції під контроль.

Під чуйним керівництвом свекрухи Маша підготувала шприц і з мертвенно-блідим обличчям обернулася до чоловіка. Той уже лежав у положеній позі, тобто на животі.

Свекруха ще раз пояснила, як і що робити. Маша кивала, миттєво забуваючи про все, що їй кажуть. Тамара Віталіївна зрозуміла, що користі від її пояснень не буде, тому просто підштовхнула невістку.

– Ну, довго ми ще будемо на нього спостерігати? Давай вже!

Від цього крику Маша ніби прийшла до тями, заплющила очі, верескнула і всадила шприц, моментально випустивши всі ліки і відстрибнувши вбік. Розплющувати очі вона не наважувалася, хоча в душі було полегшення, що все нарешті скінчилося.

– Ну, при першій спробі жоден чоловік не постраждав, – резюмувала Тамара Віталіївна. – А тепер витягай шприц із дивана і йди готувати укол заново.

Маша несміливо розплющила одне око, побачила здивоване обличчя чоловіка і шприц, що стирчав з дивана майже за півметра від нього. Маша зітхнула. Нічого ще не скінчилося!

Приготувавши наново укол, Маша ніяк не могла примірятись. Вже десять разів протерла місце уколу, двадцять разів майже вже примірялася і навіть замахналуся, але зробити укол усе не наважувалася.

– Не можу я, мені його шкода! – канючила Маша, витираючи сльози рукавом. Рома терпляче мовчав.

– Рома, а ти знаєш, кого я сьогодні бачила? Танюша! Ну, пам’ятаєш, ви ще на третьому курсі зустрічалися? – раптово розпочала розмову Тамара Віталіївна.

– А! Пам’ятаю, як вона? Ай! — почав Рома, але тут же завив.

Маша одним рухом всадила в належне місце шприц, ввела ліки і так само різко витягла. Всі рухи начебто були відточені роками практики.

Мовчки вона підвелася від ліжка чоловіка і пішла з кімнати. Рома все ще підвивав і розтирав постраждале місце, а Тамара Віталіївна посміхалася.

– Шкода їй, не може вона, ага, – посміхнулася вона про себе і пішла відпоювати невістку чаєм.