Не люблю їздити в гості до батьків чоловіка, бо вони постійно змушують мене працювати

Мій чоловік – це людина, яка дуже прив’язана до своєї сім’ї. І всі ці роки, що ми одружені, він майже кожні вихідні тягне мене в гості до своїх батьків.

Чесно кажучи, мені ці поїздки ніколи не подобалися. Хоч у них і упорядкований будинок, перебувати в ньому для мене справжнє випробування. Бо щоразу, щойно я переступала поріг, мене зустрічали не теплота і турбота, а нескінченні справи і прохання. Я не могла просто посидіти за столом із чашкою чаю. Мені з першої хвилини хотіли дати завдання, ніби я була найманим працівником, а не гостем.

– Ой, мої хороші приїхали! – щоразу радісно зустрічає нас свекруха. – Сідайте швидше чай пити, а потім трохи перепочинете з дороги, і ми з Танічкою підемо шпалери у вітальню клеїти.

Тільки ось мене ніхто про ці шпалери заздалегідь не попереджав. За підсумком ми зі свекрухою весь день провозилися з цими шпалерами, і спати я лягла дуже пізно. Думаєте, наступного дня мені дали виспатися?

Ні! Зінаїда Михайлівна розбудила нас ні світ ні зоря і тут же роздала всім завдання на день. За підсумком, коли ми повернулися додому в неділю ввечері, я почувалася такою втомленою, що сил ніяких на новий робочий тиждень не було.

Це я розповіла один приклад. Насправді так відбувається регулярно. Я розумію, для чоловіка це нормальна практика. Він їхній син, і тому вважає себе зобов’язаним допомагати батькам. Я своїм теж допомагаю, тільки ось вони живуть в іншому місті, і їздимо ми туди рідко.

Коли я намагалася поговорити про це з чоловіком, він ніби не розумів, у чому проблема.

– Слухай, Макс, – якось сказала я йому. – Я не впевнена, що хочу їхати до твоєї мами цього разу. Може я краще залишуся вдома?

– Чому? – запитав він, дивуючись. -Адже вона чекає на нас!

– Тому що для мене такі вихідні це не вихідні зовсім! – сказала я. – Щоразу свекруха піднімає мене зранку раніше. Хоча я хочу відіспатися після робочого тижня. І потім цілий день від неї якісь завдання: зроби те, зроби це. Я втомилася! Між іншим, у мене вдома теж повно справ. Прибирання треба зробити. Їжу купити. Приготувати на тиждень наперед.

– Ой, не перебільшуй, – сказав чоловік. – Так, у приватному будинку завжди є робота. Але нічого особливо складного мама від тебе не просить. Чому б іноді не допомогти?

– Іноді я допомогти готова, – зітхнула я. – Але не кожні вихідні.

– Гаразд, – невдоволено сказав чоловік. – Я зрозумів, що тобі складно. Я поїду один, якщо ти не хочеш.

У ті вихідні я залишилася вдома. І це було просто чудово! Я нарешті виспалася, спокійно зробила всі свої справи. Полежала у ванні, почитала книжку. Наготувала їжі на тиждень вперед. І після всього цього в мене ще залишилося цілих вільних півдня! За моїми мірками це взагалі якась небачена розкіш.

Щоправда, наступного тижня мені одразу ж зателефонувала свекруха.

– Танечко, а чому це ти з Максимом не приїхала? – запитала вона.

– Зінаїдо Михайлівно, у мене накопичилося багато справ удома, – ввічливо відповіла я. – Тому й не змогла.

– Ой, та які у вас там справи в місті можуть бути! – фиркнула свекруха. – Посуд миє посудомийна машина, підлогою робот-пилосос займається. Що я, не знаю? А я з тобою хотіла баню побілити на цих вихідних. Доведеться тепер на наступні перенести.

– Зінаїдо Михайлівно, – не витримала я. – Ось тому я й не поїхала до вас. Ви кличете нас у гості, а за підсумком мені щоразу доводиться працювати всі вихідні. А, між іншим, я і на роботі сильно втомлююся. І вдома у мене теж достатньо справ, хоч ви так і не вважаєте. І я не можу кожні вихідні проводити у вас.

– Ах ти яка! – закричала свекруха. – Бачте, перетрудилася вона в мене! Відпочивати не встигає. Ну і не приїжджай тоді, дуже треба!

Загалом, ми тепер із нею в сварці. Чоловік переконує мене помиритися з його мамою, мовляв, так не можна, ми ж одна сім’я. А я не хочу! Стільки років тільки й робила, що допомагала їй, жертвуючи своїм особистим часом і відпочинком. Досить із мене!