Настя розглядала весільний альбом і зрозуміла, що розчарувалася в чоловікові. Але пройшло пару годин і вона знову зачарувалася ним

Настя хандрила, розглядаючи фотографії у весільному альбомі. Там вони були зовсім іншими людьми! Чоловік ще кучерявий, стрункий, блакитні очі не ховаються за товстим склом окулярів.

І кохання! Яке в них було кохання! Як їм усі заздрили! Дівчата просто зеленіли, коли Стьопа щовечора приходив забирати її з роботи, а потім вони з чоловіком, узявшись за руки, йшли додому і розмовляли про все на світі.

Як він переносив її на руках через калюжі, дарував квіти, читав вірші і дуже умів її розсмішити. Це так важливо, коли людина може тебе розсмішити.

Як вони тулилися в маленькій кімнаті в комуналці, там був свій маленький маленький світ, улюблені чашки та найсмачніший чай.  Тісно було в тій кімнаті, але ж їм багато й не треба. Вистачало й того, що там було. Головне, що в них були мрії про майбутнє, про їхнє прекрасне майбутнє.

А що ж тепер? Тепер у них квартира, навіть машина є. Дітей виростили на роботі на хорошому рахунку. Але з самими що сталося?

Кучері Степана залишилися в минулому, замість підтягнутого преса з’явилося пузико, котре видавало у ньому любителя поїсти і полежати. Він став носити окуляри, а Настю на руках більше не носить – лікарі не дозволяють.

З роботи Настя тепер дістається сама, дорогою забігаючи до магазину, щоб купити продукти та приготувати вечерю. І поезій їй теж більше ніхто не читає.

Чоловік тепер засинає за будь-якої нагоди і хропе. Раніше він не хропів! Чи раніше Настя просто не надавала цьому значення? А якщо зараз помітила, то це що все? Більше немає кохання? Того самого, яке щільним покривалом ховає всі недоліки партнера? І що тепер робити?

Від жалю до себе і браку кохання, яке розбилося об хвилю побуту, Настя заридала, гублячи сльози прямо на альбом. Ридала Настя старанно, повністю віддаючись пориву.

Саме за цим заняттям і застав Настю Степан, який повернувся з роботи. Швидко з’ясувавши, що ніяке горе до них у будинок не постукало, всі живі та здорові, він заспокоївся.

Видерши з рук дружини злощасний альбом, Степан налив у келих червоного вина, всунув його дружині, потім укутав Настю в теплий пухнастий плед і вирушив готувати вечерю.

Коли з кухні спокусливо запахло запеченою рибкою, Настя була витягнута з кокона пледа і під ручку доведена до кухні. Там на неї чекала тарілка з ароматним вмістом і новий келих вина.

Стьопа поцікавився у дружини, як пройшов її день, і Настя, спочатку неохоче, а потім все більше розпалюючись, почала розповідати про насичений подіями день.

Стьопа вмів дивовижно слухати! У потрібні моменти його брови злітали під лоба або збиралися грізним дашком, десь він усміхався або дуже до місця підтакував.

А Настя пила вино, заїдаючи його найсмачнішою рибкою та тонко нарізаним сиром, розповідала та розповідала. З роботи вона перейшла на подруг, потім на ціни у улюбленому салоні, а в результаті поскаржилася, що вона товста. На це Стьопа тільки оновив їй келих і підсунув тарілочку з тістечком, яке так любила Настя.

– Ой! Корзинка! Ти не забув, що це моє улюблене! – розпливлася в усмішці Настя. А Стьопа не мав шансів забути. Він щотижня балував кохану цим десертом. Але він вважав за краще загадково посміхнутися.

Потім мив посуд, а Настя розглядала чоловіка через рубіновий напій у своєму келиху. Її думки, які довели до сліз, здавались їй такою дурістю.

Ну, черевце, зате який Стьопа домашній і затишний! І кучері в нього ще не всі зникли, а тільки посередині, з боків він усе ще такий самий кучерявий і пухнастий, як у молодості. А за окулярами його блакитні очі здаються ще більшими і яскравіше сяють. І чому вона постійно забуває, що у неї найкращий чоловік у світі?

Вже засинаючи поряд з чоловіком, який голосно хропів Настя умиротворено посміхалася.

– І це він не хропе, це він мені так муркоче.