Нас ніколи не було двоє. Завжди втрьох… Нарешті я не витримала…
Сьогодні важливий день в моєму житті. Я нарешті отримала розлучення і свободу, позбулась від непосильної ноші. Нарешті я буду щасливою. Ми стояли біля будинку суду: я, тепер уже колишній чоловік і його мама.
Так було завжди в нашому житті після одруження, нас ніколи не було двоє. Завжди втрьох. Свекруха постійно була з нами, завжди й всюди. Цей шлюб хочеться пошвидше забути. За три роки я навіть дитину народити не змогла, тому що свекруха займала все наше життя.
Я з роботу приходжу, а моя, напередодні приготована їжа стоїть в холодильнику. Свекруха сказала, що сина свіженьким потрібно годувати, тому вона буде приходити й готувати, раз я не встигаю. Я втомлена, з температурою, лежу на ліжку, а свекруха ходить з ганчіркою, витираючи неіснуючий пил і примовляє, яка я ніжна, квартиру в чистоті треба утримувати, а я лежу. Ми з чоловіком вирішили купити дачу, поки я працювала, вже вони зі свекрухою все купили, без мене.
Я завжди чула, що я повинна. Повинна, повинна, повинна. А син, святий чоловік, він по факту вільна людина. І цей вільний чоловік звик до такого життя. А що, це ж дуже зручно. Дружина і працювати повинна й заробляти не менше за нього і по дому тільки дружина повинна. Скільки разів я чула ось це ненависне:
– А мама вважає …
– А мама сказала …
Ми по магазинах і вона з нами. Ми на дачу і вона з нами. Поки я його любила, я це терпіла. Але рано чи пізно, навіть найсильніша любов дасть тріщину, якщо у відносинах є мама.
Після того, як вона заявила, що вони з чоловіком моїм вирішили, що нам пора заводити дитину, я сказала, що раз вони вирішили, то нехай і заводять. До того моменту, я вже відчувала себе загнаним конем, який тягне все на собі. Нерви здавали. Я не хотіла дитини від свого чоловіка.
Я хотіла стати матір’ю, а не інкубатором для свекрухи. Я раптом зрозуміла, що я в перший раз, за ці три роки, прийняла рішення самостійно. Розлучення.
І ось, ми стоїмо. Колишній чоловік, тільки після розлучення почав розуміти, що я скінчилася. Що мене більше не буде ніколи в його житті. Зате завжди буде мама. Я дивилася на них і мені було їх шкода. Свекруха стояла з гордим виглядом переможця, а чоловік …
Чоловік заплакав … Я не можу дивитися на чоловічі сльози. Тому я пішла. Всьому свій час…