– Найгірше, що я повинна вдячною бути. Але подяки немає! Є бридке відчуття, як після обшуку
Дочці Віри Михайлівни, Любі, тридцять три роки. У них з чоловіком двоє дітей, старша дочка в цьому році йде в перший клас. Люба з чоловіком платять іпотеку за свою трикімнатну квартиру, хочуть швидше розправитися з боргами, дуже економлять і кожну відкладену тисячу несуть в банк. Тому на море після народження дітей жодного разу не їздили. Та й взагалі з міста практично не виїжджали. Чоловік працює без відпусток, а Люба з декрету вийшла тільки минулої осені …
Однак в цьому році було вирішено, що потрібно все-таки відпочити. Хоча б недовго і недалеко, але все ж – дітям море показати, подихати морським повітрям, погрітися на піску. Звичайно, десять днів, на які вдалося вирватися, це мало, але все ж краще, ніж нічого.
Люба з чоловіком взяли квитки, знайшли житло, зібралися … А за два дні перед поїздкою у сусідів залило квартиру. Їх стояка проблеми не торкнулися, але все ж Люба вирішила про всяк випадок на час відпустки залишити ключі мамі – хіба мало що.
Вона попросила Віру Михайлівну пару раз за час їх відсутності заїхати, квіти полити та подивитися, чи все в порядку. Віра Михайлівна охоче погодилася. Часу у неї досить, вона на пенсії, і, хоча живе на іншому кінці столиці, на метро доїхати не проблема …
– А коли ми приїхали, я просто не впізнала свою квартиру! – розповідає подрузі Люба. – Все блищить і сяє, звісно, але … Мама тільки хіба що шафи не пересунула на свій смак. А всередині цих самих шаф все переклала! Тумбочки приліжкові – і ті без уваги не залишила. Презервативи віднесла і в ліки поклала … Аптечку перебрала, там, де термін у ліків закінчується, викинула. Ліжка всі перетрусила. Білизну … Труси, ладно ще мої, але вона і Тараса склала стопкою по-своєму, він прямо рвав і метав! Папірці в комоді акуратно розклала, рахунки в папочку, там борг по квартирі невеликий, не встигли оплатити, – підкреслила і на видне місце виклала …
– Ну, мама ж хотіла як краще … Вона дійсно величезну роботу проробила у вас за час вашої відпустки! Може, з цього боку подивитися на все? Квартиру привела в ідеальний порядок, вікна помила! Ви прилетіли ввечері, на наступний ранок вам на роботу обом. Коли б ще до прибирання руки дійшли у вас? У всякому разі, вікна мити й холодильник розморожувати точно б не кинулися … А так приїхали в ідеальну чистоту. Приємно ж …
– Найгірше, що я повинна вдячною бути. Але подяки немає! Є бридке відчуття, як після обшуку! .. Немає такого куточка у квартирі, куди мама ніс не сунула, розумієш? Думаю, за ці десять днів вона дізналася про наше життя багато нового і цікавого … Чоловік злиться жахливо, він взагалі проти був, щоб ключі мамі залишати. Але після потопу все ж погодився, що просто так поїхати не можна. Я взяла в спілкуванні з мамою тайм-аут. Але вона кліпає очима і щиро не розуміє, що зробила не так. Невже й справді, не розуміє?
– Претензії якісь висувають, трубки кидають, розмовляти не хочуть, – зітхає Віра Михайлівна. – Ти, каже, ніс сунула туди, куди не просили! Так боже мій, чого я там не бачила-то у вас? Прямо якісь секрети у них, треба ж … А скільки я бруду вивезла у них, це розуму незбагненно! На шафах пилюка, люстри чорні були, кілька разів воду міняла! Штори випрала, так вони навіть світлішими стали, по-моєму! Я вже мовчу, що там на кухні творилося. Все їм відмила, вичистила … Не подобається, так самі прибирали б! .. Працюють? Я все життя працювала, але такого бардаку у квартирі в мене не було НІКОЛИ!
Як вважаєте, дочка повинна спасибі сказати матері яка у квартирі зробила генеральне прибирання до моменту їх повернення з морів? Адже і правда, сама вона таке прибирання подужала б ще не скоро. Помічників вони не запрошують – економлять. Тут і так з графіка вибилися, поїздку собі дозволили. Так і жили б в бардаку, чекали, поки у самих руки дійдуть …
Або мама вчинила жахливо та нетактовно, тому дочка має право образитися на її безпардонність?