На двадцятому році шлюбу Олег заявив дружині, щоб вона йшла геть. А вона не тільки нікуди не пішла, а ще й життя йому врятувала

Олег з Інною постійно сварилися. Саме Олег провокував сварки. Він розлюбив дружину, так буває. Захопився іншою дівчиною, молодшою ​​і красивішою – так теж буває. І він почав Інну виживати з дому, щоб вона пішла до мами. А там розберемося з розлученням, розділом майна та всім іншим; поки просто – нехай забирається. Він їй так і сказав одного вечора: «Забирайся!».

Інна замовкла. Що тут скажеш? Але ввечері нікуди не пішла: пізно вже було, і сил у неї просто не було. Скінчилися сили. Вона лягла на диван у маленькій кімнаті і лежала без сну. Трохи плакала. Думала, як зранку піде і що потім буде.

Ну, а в чоловіка вночі стався серцевий напад. Він ще й хильнув від злості з вечора. Від злості й для хоробрості, щоби дружині таке сказати. І ось ця дружина врятувала свого чоловіка. Викликала «швидку», доки лікарі їхали, робила спеціальні процедури – все згадала, чому її колись навчали на курсах.

Потім поїхала до лікарні, чергувала у реанімації, потім відвідувала чоловіка, купувала ліки, носила правильне харчування. Але найголовніше – що вона залишилася тоді вдома. А могла б піти! І цього чоловіка вже б не було.

Отже, сто разів треба подумати, перш ніж когось виганяти. Потрібно подумати, кому ми потрібні. Хтось покличе на допомогу. Хто підтримає та врятує? Кому до нас є справа? Ось про це спочатку треба подумати, а потім виганяти.

А чоловік та дружина зараз живуть разом. Він змінився. Він вибачився. А чи вибачила дружина його до кінця – важко сказати. Але вона його любить і жаліє – можливо, цього достатньо.