– Ми ж не чужі люди, я не можу ігнорувати, що в Інни все погано, – пояснює мені чоловік і продовжує утримувати колишню дружину.

Чудово влаштувалася колишня дружина мого чоловіка. Робить з себе жертву, хоча просто лінується палець об палець вдарити, а ще грає на почутті провини колишнього чоловіка. Той їй вірить та допомагає, віддаючи туди більше половини своєї зарплати. Там і аліменти на дитину, і утримання колишньої дружини.

Хоча дитина у них уже ходить до третього класу і мама може цілком успішно працювати. Але навіщо, якщо є дійна корова, якою можна поплакатися, нагадати, що саме він її з дитиною покинув, і отримати гроші.

У мене не виникає запитань, коли чоловік сплачує аліменти на дитину. Це його дочка, він повинен її утримувати, він має з нею бачитися та брати участь у вихованні.

Жодних ілюзій щодо цього у мене не було, я розуміла, що так буде. І ставлюся я до цього цілком спокійно. Таке життя, це мій вибір був вийти заміж за чоловіка з минулим. Але ніяк я не припускала, що чоловік утримуватиме ще й колишню дружину, яка майстерно йому пудрить мізки. Це він з нею розлучився, кинув одну з дитиною на руках.

Я до їхнього розлучення стосунку не мала, хоча познайомилися ми, коли чоловік ще був у першому шлюбі. Але тоді ми просто спілкувалися в одній компанії і про жодні амури навіть не думали.   Все закрутилося вже після того, як він одержав у паспорт штамп про розлучення. У мене тоді теж закінчилися серйозні шестирічні стосунки, і нам було, що розповісти один одному.

Причин розлучення я не знаю, чоловік про це не говорив, а я не питала, не цікаво. Але знала, що є дитина, яку вона любить і не покине.

Ми живемо у моїй квартирі, рік зустрічалися, зараз вже рік, як у шлюбі. Ось уже два роки я спостерігаю, як нахабніє колишня мого чоловіка.

Спочатку все було у рамках. Він платив аліменти на дитину та все. Потім вона вперше втратила роботу, чоловік прийшов їй на допомогу. Тоді він став давати більше грошей, з того розрахунку, що мати не зможе робити свій внесок у забезпечення дитини, а харчуватися, одягатися та платити за комуналку все одно доведеться.

Гаразд, складні періоди бувають у всіх, але у Інни він затягнувся. Точніше, вона його штучно затягнула, зрозумівши, що може не дужче паритися, адже гроші все одно є.

Робота шукалася місяцями, але якось не знаходилася. А гроші в її кишеню все йшли та йшли. Півроку така ситуація тривала, поки мене це остаточно не довело, і чоловік не нарвався на скандал.

Чоловік тоді прикрив краник дотацій і Інна чарівним чином швидко знайшла роботу. Але з того часу регулярно промацувала колишнього чоловіка щодо додаткових вкладень у її кишеню.

Мабуть, два місяці тому вона щось таке намацала, тож звільнилася з роботи та почалися старі розмови, що все дуже погано, вона не знає, як далі жити. До нового року ніхто співробітників не набиратиме, а потім ще довго свята, а в них навіть на життя не вистачає, не кажучи вже про те, щоб пристойно зустріти новий рік.

І чоловік поплив. На бік пішли дуже великі суми, це не рахуючи дорогого подарунка для дитини. Новорічний стіл теж накривався за його рахунок, адже “свято ж, вони що, повинні картоплею вареною відзначати”.

І зараз теж отримав аванс – і як не було. Інні ж гроші потрібні, вона ж ще не влаштувалася.

– Ти розумієш, що вона й не влаштується, доки ти їй платиш? – намагаюся достукатися я до чоловіка.

– Ні, ти не маєш рації, у Інни зараз просто складний період. Ми ж із нею не чужі люди, я не можу ігнорувати, що у неї все погано. Вона мати моєї дитини, я повинен їй допомогти!

Не доходить до людини, що Інна просто хитра і ледача баба, яка ним крутить і виїжджає на його почутті провини. А я вже втомилася боротися з його зашореністю.

Поставила умову – або він платить тільки аліменти у розмірі чверті зарплати і на цьому все, або може нести всі гроші, почуття провини та шкарпетки з білизною до колишньої дружини вже назовсім.

Обіцяв, що наступного місяця все буде нормально, обмежиться аліментами. Подивимося, що з цього вийде.