Ми чекали в гості брата чоловіка, але несподівано я побачила його…
Мене звуть Яна, мені 28 років. Я приїхала в столицю з невеликого міста на навчання, а після закінчення інституту влаштувалась на роботу. Зі своїм чоловіком, Антоном, я був не місцевим і теж знайшов роботу після навчання, я познайомилась на практиці. Ми вирішили не влаштовувати велике весілля, а тільки скромно розписалися і посиділи з друзями в кафе.
Зараз ми одружені вже два роки, свого житла в нас немає, а тому знімаємо невелику студію. За весь час знайомства і спільного життя ми так жодного разу і не з’їздили ні до моїх, ні до його батьків. Тобто ми, звісно, їздили, але кожен до своїх, а разом не виходило. Тому візуально нових родичів ми знали тільки по фотографіях в телефоні, та й ті вже були досить давні …
Ось і не впізнала я молодшого брата чоловіка, коли він прийшов влаштовуватися на роботу до нас в офіс. Ну, а він то мене тим більше. Ми зі Стасом якось відразу сподобалися один одному, прям іскра якась проскочила. І як я не стримувала себе, між нами відбулося те, чого я дуже боялася. Ми стали коханцями.
Тепер я тільки і думала про те, як побільше часу провести зі Стасом. Ні, це була не любов, це була просто незрозуміла пристрасть. І я не знала, як мені зупинитися, було дуже соромно перед чоловіком.
Стас знав, що я заміжня. Кілька разів він заводив розмову на тему того, що я повинна розлучитися з чоловіком, але я не була готова до цього. Я прекрасно розуміла, що пристрасть може пройти так само швидко, як і зародилася. Але, як виявилося, доля вирішує за нас, як нам жити.
Одного недільного ранку Антон повідомив мені, що ввечері до нас прийде його молодший брат. Він приїхав до столиці ще два місяці тому, але раніше в нього не було часу відвідати нас. Ось зараз він вже влаштувався на роботу, обжився у квартирі й нарешті може до нас приїхати. Я обіцяла чоловікові приготувати святкову вечерю і навіть не згадала, що цього самого брата звуть так само, як і мого коханця …
Увечері пролунав дзвінок у двері, чоловік пішов відкривати. Я домила посуд і, витираючи тарілку, пішла в передпокій. Замість рідного брата чоловіка у дверях я побачила свого коханця … Вони з чоловіком весело тиснули один одному руки. Тарілка зрадницьки вислизнула з моїх рук. Чоловіки обернулися в мою сторону …
В той момент мені було дуже страшно, я не знала як поведеться Стас. Ретельно приховуючи свої почуття, Стас сказав:
– Привіт! Давай знайомитись!
За весь вечір Стас ні разу не глянув у мій бік. На мої запитання відповідав швидко і коротко, розмовляв переважно з Антоном. Але на наступний день на роботі я не могла вгамувати його монолог. Стас звинувачував в ситуації, що склалася мене, можливо він був і правий, я себе не виправдовую.
На цьому наші відносини закінчилися. Стас не хотів обманювати брата, тобто зустрічатися з його дружиною, але про те, що у нас був зв’язок, він обіцяв Антону не розповідати, сам боявся втратити брата.