Мудра порада Роберта Де Ніро для тих, кому за 50

“Я до старості почав готуватися вже в 40 років. По-перше, вирішив для себе, що ніколи, за жодних обставин не розлучуся з дружиною. По-друге, намагався ні з ким не вступати в конфлікти. Незрозуміло ж, як вони відгукнуться”. . Ну і звичайно ж, багато працював і збирав, збирав, збирав” – каже 65-річний Євген.

І він справді живе не з порожніми руками. Декілька об’єктів житлової та комерційної нерухомості. Дві машини. Дача. Три гаражі, два з яких він здає в оренду. Вклади у банках. Частину заробленого вкладено у акції. Вдома зберігається кілька раритетних штучок, які можна продати у будь-який час. Плюс грошова заначка у сейфі.

Залежність – ось чого бояться люди похилого віку. І диктату. Якщо по наївності перепишеш на когось із близьких своє майно, то доведеться танцювати під його дудку.

Є такий анекдот:

По телевізору крутять рекламу: “Лікарі нашої клініки повернуть вам слух, гарантія – 100%”. Один дід повірив і вирішив сходити. Йому продали чудовий інноваційний апарат. Сказали ходити місяць, а потім підійти на доналаштування.

Лікар запитує:

– Ну що, ви добре чуєте?

– Так, дякую, лікарю, ідеально!

– Ваші рідні раді?

– О, я їм поки що про це не говорив. Сиджу, слухаю їхні розмови. Вже тричі заповіт переписав.

Роберт де Ніро якось сказав:

„Я волію не мати зайвих речей. Чим більше речей ти маєш, тим більше енергії ти витрачаєш на них.

Є тонка грань між тим станом, коли ми володіємо речами, і тим, коли вони починають володіти та керувати нами.

Мистецтво жити – це вміння і смачно їсти, і водночас – міцно спати. Не терзаючи себе тим, що в якийсь момент прийдуть і заберуть.

У цьому світі нічого нам по-справжньому не належить. І ми не маємо належати речам. Інакше – це прихована форма paбства.