– Можливо, тобі зробити коротку стрижку і перестати фарбуватися? – запропонував одного разу чоловік.

– Я хочу, щоб ти була природною, – дивлячись на мене закоханими очима, вимовив Саша. Тоді він був моїм нареченим, у нас уже була призначена дата весілля.

– Та я й сама до смерті боюся всіх цих пластичних операцій, уколів та іншого, – засміялася я, погоджуючись із майбутнім чоловіком.

– Та ні ж, я не про те, – сказав тоді Саня, – про пластику та інше я навіть мови не веду. Просто не варто фарбувати свої гарненькі губки помадою. Та й очам твоїм туш не потрібна, повір мені.

З одного боку, мені лестило, що майбутній чоловік сприймає мене красунею навіть без макіяжу. І все-таки стало сумно. Мені подобалося фарбуватися і виглядати яскраво, ефектно, хоча «перегинів» у макіяжі в мене не було.

Однак я дуже любила Сашка і хотіла в усьому йому догоджати. Він, між іншим, теж намагався чути мої побажання. Наприклад, перестав носити довге волосся і погодився на стильну коротку стрижку. Ось і я перестала малюватися.

Наступного разу Саня висловив мені своє обурення вже будучи моїм чоловіком. Не сподобалося йому, що сукні я ношу зухвалі. Хоча це абсолютно звичайні сукні середньої довжини без декольте. Просто фігура у мене гарна, тому звичайнісіньке вбрання має на мені ефектний вигляд.

Зітхнувши, я перейшла на оверсайз, який настійно радив мені носити чоловік. Здавалося б, уже ні до чого було причепитися в моєму вигляді. Але Сашко зачепився за волосся. Шикарне від природи каштанове волосся – моя гордість.

– Можливо, тобі зробити коротку стрижку? – запропонував одного разу чоловік, прискіпливо роздивляючись мене, поки я робила уроки з дитиною.

– Сань, ну це вже занадто. Ти казав, що за природну красу. Немає в мене «хімії», волосся я не фарбую, – відповіла я, вирішивши вперше в житті піти наперекір бажанням чоловіка.

– Заманювати інших чоловіків довгим волоссям – це неприродно для заміжньої жінки, – суворо сказав Саша і відвернувся до вікна. Так він зазвичай давав зрозуміти, що засмучений моєю поганою поведінкою.

Якийсь час я ще походила з довгим волоссям – надто шкода мені було розлучатися з таким багатством. Абсолютно натуральним, природним . І все-таки вічно похмура фізіономія Сашка зробила свою справу. Пішла я в перукарню й обрізала волосся.

Ось тільки радість мого чоловіка тривала рівно два дні. Я купила собі чудовий фен, за допомогою якого навчилася робити шикарну укладку.

– Навіщо тобі ось це все? – знову насупився Олександр, показуючи пальцями на голову.

– Для того, дорогий мій, що я маю мати пристойний вигляд, – відповіла я, вирішивши нарешті проявити твердість.

Я ходжу на роботу, де мені вже натякають на нездоровий вигляд. Як не крути жінці в тридцять років не завжди вдається виглядати свіжою без макіяжу. Враження від мого обличчя було, м’яко кажучи, невиразне. І ось цю саму невиразність посилювали мої безформні худі.

Ох, ті претензії, які висував мені чоловік раніше, не йшли ні в яке порівняння з новими претензіями. Під роздачу потрапило сіре худі оверсайз, що мало нахабство бути прикрашеним «грайливим» білим ромбиком. Ну і туфлі на коротких квадратних підборах були визнані зухвалими.

Виглядала я блякло, некрасиво і нецікаво. Усе, як чоловік і хотів. Однак відмову з мого боку вдягнути простирадло і повзти на цвинтар чоловік сприйняв, як бажання спокушати м’язистих красенів.

Тому одного разу він із гордістю повідомив мені, що йде. До справжньої, за його словами, жінки.

Проплакала я, напевно, тиждень, а потім взяла і зробила собі стильний манікюр. У той момент на душі стало так легко і радісно, що я зрозуміла – я жива!

Життя почало налагоджуватися, волосся відростати, а на обличчі моєму все частіше сяяла усмішка. Так, принаймні, говорили мені колеги і друзі. Але ось що цікаво – побачила ж я одного разу коханку Сашка.

Очікувала я побачити безбарвну дівчину в безформному одязі. Ні! Поруч із моїм колишнім чоловіком крокувала фарбована блондинка на височенних підборах. Макіяж її був яскравим і помітним, а нарощені вії можна було розгледіти навіть із космосу.