Мої сестра та матір постійно шукають собі чоловіків, та засуджують мене за те, що я що я не одружуюсь

Майже 10 років тому наша сім’я розвалилася. Тоді з родини пішов батько. Ми з сестрою були вже підлітками та все розуміли. Я засуджував батька. Зараз не засуджую, бо сам кілька разів намагався розібратися, як би вчинив, якби така ситуація склалась зі мною.

Відносини батьків до того моменту вже давно тріщали по швах. Мама довго не сумувала і почала мало не через кілька тижнів бігати на побачення. По стопах матері пішла і старша сестра.

Сім’ї більше не існувало.

Кожен з нас проводив час як-небудь, але не разом. Мене це більше ніж влаштовувало. Я готувався до вступу в університет.

Встиг вивчитись, повернутись, влаштуватися на роботу, з’їхати, купити квартиру. А мама з сестрою живуть разом і продовжують шукати щастя на сайтах знайомств. Так прапор в руки, якщо подобається. Але цікаво те, що вони звинувачують мене в тому, що я не шукаю собі дружину.

Зізнаюся, дружину не шукаю. Була в студентські роки дівчина, в яку був закоханий. Але у нас не склалося. Прикро, але що поробиш ?!

А я ось їх не розумію … Так відчайдушно шукати відносин … Краще жити одному, ніж з ким-небудь …