Мої батьки подарували нам гроші, а чоловік на них свекруху на море відправив

Наталя Федорівна, моя свекруха, відсторонилася від нашого життя з першого дня після розпису в загсі. Сказала напутнє слово, побажала удачі та щастя і відійшла убік, склавши лапки.

Коли народилася наша перша дочка, щаслива бабуся принесла нам багато добрих побажань та дешеві повзунки, які розповзлися по швах після першого ж прання.

Як я в той період не збожеволіла з маленькою дитиною, досі не розумію. Дякую моїй матусі за те, що приходила няньчитися щодня, допомагала з пранням та прибиранням.

Бабуся Ната тільки дзвонила і цікавилася нашими справами. Варто мені заїкнутися про те, що нам не завадила б допомога, хоча б матеріальна, якщо вже зовсім немає можливості приїхати і посидіти з дитиною, свекруха махала руками.

— Що ти, що ти, я сама ледве з кінцями зводжу на крихітну пенсію. Ще такий тягар на себе звалювати.

Та про яку допомогу могла йтися, якщо вона навіть із днем ​​народження нас вітала із запізненнями. То забула, то не встигла, то ще якісь виправдання.

І якщо ви думаєте, що мені нема з ким порівняти, то глибоко помиляєтеся. Мої батьки ніколи в житті на мене та мою сім’ю жодної копійки не пожаліли.

На мій день народження завжди дзвонять першими, привозять величезний торт, дарують дорогі подарунки. І ні, так вони ставляться не тільки до мене.

Моєму чоловікові дістається стільки ж уваги і такі ж дорогі подарунки. Про онуків я взагалі мовчу. Бабуся і дідусь оточують їх такою турботою і увагою, що просто дивуєшся.

Минулого року на наші дні народження мої батьки подарували нам усім, мені, чоловікові та доньці, за кругленькою сумою. Сказали, ось вам невеликий капітал, витрачайте на власний розсуд.

У нас із чоловіком бюджет загальний, але у кожного є свої заначки. Свій подаруночок я поклала в скарбничку, а як їм розпорядився чоловік, не знала донедавна.

Днями дзвонить свекруха. Я, каже, дуже рада, що вперше в житті вирушаю на відпочинок в іншу країну. І не кудись там до Греції чи Туреччини, а аж на Домінікани.

У мене очі як пʼять копійку. Запитую, а на які, вибачте, шиші ви туди летите. Самі ж скаржилися, що грошей лише на продукти вистачає.

— Так мій синочок і донечка скинулися та купили мені тур. Синок сказав, що в нього з’явилася велика вільна сума, — з гордістю відповіла свекруха.

Ні, ви зрозуміли? Це вона про ті гроші, які мої батьки подарували чоловікові на день народження!

Мої батьки, до речі, ніколи в житті не були закордоном. Заробляють вони непогано, але вважають такі далекі поїздки безглуздою витратою. Батько завжди зі сміхом казав, що краще за дачний відпочинок на світі нічого немає.

Я свекрусі того дня нічого не сказала. Пішла до чоловіка. Кажу, з якої підстави ти подаровані моїми батьками гроші на матір витратив. Той здивувався, питає, а чому б я не мушу їх витрачати так, як йому заманеться. Мовляв, йому ж їх подарували, а не видали на якісь цілі.

Знаєте, він навіть з гордістю говорив про те, що схотів і відправив матір на море. Мовляв, можу собі дозволити.

– То за чий рахунок, – питаю його, – ти можеш дозволити своїй матері літати світом? За рахунок моїх батьків, які горбатять все життя і в усьому собі заради нас відмовляють.

Чоловік ніби не розуміє. Мовляв, мій подарунок як хочу, так і витрачаю. І ні в кого, мовляв, дозволу не повинен питати.

Я б змовчала, але історія почала розгортатися далі. Моя мама дізналася, що свекруха летить на відпочинок, питає мене, хто оплачує подорож. Я зам’ялася, сказала, що то сестра чоловіка постаралася.

Мама довго мовчала, а потім сказала:

— Так, видно, Наталя краще за нас своїх дітей виховала, якщо вони її по курортах возять.

І образилась, уявляєте, на мене. Я, мовляв, погана дочка, якщо нічого подібного для них не влаштовую.

Звичайно, мої батьки здогадалися, що це зять їхній грошовий подарунок на свою матір витратив. Тато нещиро сміявся. Ось, мовляв, які ми багаті, сваху на закордонний курорт можемо дозволити собі відправити.

Мама так і мовчала, дивилася докірливо. Та мені й незручно. Скільки мої батьки нам допомагали, з малечею постійно поралися, ніколи в грошах не відмовляли. І тут таке.

Але найгірше, що чоловік взагалі не розуміє, які у нас до нього претензії. Каже, сама розбирайся зі своїми батьками, якщо вони такі у тебе образливі.

У результаті свекруха від радості світиться, мої надулися, чоловік не при справах і тільки я, як завжди, залишилася крайньою. Розуму не докладу, як мені з усім цим розумітися.

З одного боку, я також не просила батьків допомагати нам. З іншого, чоловік не повинен був витрачати на свою матір, якій на нас взагалі начхати.

Якби вона хоч якось нам допомагала, то інша річ. Але ж вона й у вус не дме. Чи заслужила вона на такий відпочинок? Я дуже сумніваюся.