Моя мама на старості років вирішила побавитись в романтику і поїхала в інше місто до нареченого і добре влаштувалася там, але допомогти нам з дочкою категорично відмовляється.

Чотири місяці тому я розлучилася. Коханий чоловік виявився тираном та ревнивцем. Ми прожили разом три роки, а потім з’ясувалося, що ця людина може підняти руку. Так як ми жили на його території. То мені довелося забрати доньку та піти в нікуди.

Дочка до мого другого чоловіка жодного стосунку не має. Їй чотирнадцять років і хоч вона вже досить самостійна, але все ще дитина. І ось ми, двоє всіх покинутих людей, звернулися за допомогою до тієї єдиної, хто насправді міг би нам допомогти. Це моя мати.

Але виявилося, що бабусі зовсім начхати, що її єдина внучка залишилася буквально на вулиці! Як і єдина дочка.

Мама зараз мешкає в Єкатеринбурзі. Вона поїхала туди сім років тому. Там взагалі історія дивна. Мама через соціальні мережі якось знайшла свого колишнього однокласника, він же за сумісництвом її перше кохання і поїхала до нього.

З’ясувалося, що вони, незважаючи на свої шлюби та дітей, завжди любили лише один одного. З того часу вони живуть разом. Той чоловік має квартиру. Він добре заробляє і взагалі – у мами все чудово.

Тут, у нашому місті, у мами залишилася квартира. Ми її здавали і мали хоч якийсь додатковий дохід. Але мамина квартира знаходиться досить далеко. Доньці до школи доводиться їхати сорок хвилин автобусом. Мені до роботи теж майже година.

Нас такий варіант зовсім не влаштовує. Та й квартирка, відверто кажучи, так собі. Ремонт давно не робився, будинок старий та погано обслуговується. У під’їзді постійно поганий запах якийсь стоїть.

Я запропонувала мамі квартиру продати та взяти нову. Я згодна додати грошей сама. Але мама вперлася і в жодну не погоджується. Навіть чути не бажає про те, щоб продати свою квартиру.

Як тільки я порушую це питання, мама починає голосити, що ось якщо раптом завтра її співмешканець її розлюбить, то піде вона на мороз з нічим. Тому їй буде спокійніше, якщо вона знатиме, що вона десь там має свою квартиру.

А що я? Я теж хочу квартиру. Але на відміну від мами не з жиру бішуся, а думаю про своє майбутнє і майбутнє своєї дочки.

Я вмовляла маму кілька місяців! Але вона як непробивна стіна. Довгий час мама просто говорила “ні” і свою відмову ніяк не пояснювала

Зараз маю відпустку, і я купила квитки на потяг. Поїду до неї, щоб подивитися матері в очі та почути її «ні» вже особисто.

Звичайно, я сподівалася її нарозуміти, думала мати, побачивши мене, пом’якшиться, зворушиться.

– Доню, ти зрозумій мені ніхто нічого не купував і не дарував.

Але й цього мамі здалося мало. Вона обізвала мене незрілою інфантильною особистістю. Але ж я опинилася у важкій ситуації. Мені нема куди піти! А мама вдає, що вона тут ні до чого і її це не стосується!

Ми посварилися, і вчора я полетіла додому. Номер телефону матері я заблокувала. Більше не збираюся спілкуватися з нею. Про внучку вона також нічого більше не почує. Якщо наша доля їй така байдужа, то й мені тепер на неї начхати.