Мій син після весілля віддалився від мене. Боюся, що невістка забороняє йому приїжджати до нас із чоловіком

Інакше я ніяк не можу пояснити його поведінку. Раніше, перш ніж Артем познайомився з Надею, він жив у нашому домі. Він у нас – домашній хлопчик. Після роботи одразу йшов додому, сидів за ноутбуком, а потім зі мною спілкувався до самого сну.

Він ділився зі мною всіма подіями із життя. Може, комусь здасться, що я виростила маминого синочка, а тепер він втік від гіперопіки, то ні. Він зовсім не такий.

Артем міг піти з друзями провести час та прийти наступного дня. Якщо він попереджав мене про те, щоб я не чекала його вдома, то я не чекала. Я його не тримала у їжакових рукавицях.

Синові 29 років. Рік тому він познайомився у соціальних мережах із дівчиною. Вони сходили кілька разів на побачення, але йому вона не сподобалася. Сказав, що ніяка. А ось мені вона більше симпатизувала, хоч я особисто не встигла з нею познайомитись.

Я переглядала її сторінку у соціальних мережах, читала коментарі, які їй писали під постами. Все було пристойно і без вульгарності. Так, вона – дівчина в тілі, трохи грубувата на обличчя, але загалом приємна молода жінка. Не розумію, чим вона не догодила Артему.

Зате через цю дівчину він познайомився зі своєю нинішньою дружиною. Вона одного разу прийшла на побачення разом із подругою, бо та надто соромилася нових знайомств.

Після того самого вечора син сам не собою став. Наче приворожила його Надія. Він утік додому з роботи, щоб швиденько прийняти душ і піти за Надею. Мені він за все життя лише кілька разів букети з квітами подарував, а Наді – через день носив.

Він міг до ночі сидіти біля телефону, не спати, бо чекав на дзвінок від коханої. Вона йшла до подружок на дні народження та вечірки, а він потім або викликав їй таксі, або сам забирав її із заходів. А рано вранці йшов на роботу невиспаними очима.

Через три місяці їхніх активних зустрічей Артем привів до нас у дім цю дівчину, щоб повідомити дві радісні новини. Перша – це те, що Надія вагітна. А друга вже випливала з першої – вони вирішили розписатися.

Хлопчик виріс. Я хоч і не була рада такій невістці, бо вона особливо і не спілкувалася зі мною, але перешкоджати їхньому союзу не стала. Коли вона приходила у гості, то просто сиділа у кімнаті сина.

Навіть посуд за собою не мила, не кажучи вже про те, щоб запропонувати мені допомогу. А Артем, як офіціант, бігав від кімнати до кухні, приносив усе, що королеві заманеться.

Так вийшло, що вони прожили у нашій квартирі 3 місяці. Я намагалася не лізти до молодих зі своїми порадами, хоч іноді це було просто неможливо. Надія – не господиня, одним словом.

Описувати наш спільний з ними побут я не хочу – вийде довго та безглуздо. З п’ятого місяця вагітності у невістки почалися проблеми. Як мені син потім сказав, що це через мої постійні причіпки Надя перенервувала.

Я виявилася крайня у їхньому горі. Кілька днів невістка погано почувалася – не їла і не пила практично нічого. А потім мені зателефонував син і повідомив, що у лікарні Надя втратила дитину.

Після цієї новини син почав стрімко підшуковувати орендоване житло. Забрав дружину він уже не до нашої квартири; він мовчки зібрав усі речі і переїхав подалі від мене.

З того моменту минуло кілька місяців. До себе у гості молодята так і не покликали. До нас із чоловіком приїжджав тільки син, і то, після роботи заскакував на годинку, щоб деякі речі забрати і запитати, чи мені потрібна допомога.

Від наших задушевних розмов залишилися самі спогади. Зараз Артем рідко дзвонить, пише. Та й спілкування виходить дуже сухим і небагатослівним. Відкритого конфлікту в мене ніколи не було ні з сином, ні з невісткою.

Поки вони жили в мене, я могла висловити невдоволення з побутових питань. Невістка навіть підлоги не могла помити без розводів, а готувати вечері доводилося мені на всю родину.

Вона приготувала один раз, так потім ми з чоловіком у туалет бігали наввипередки. Але це все дрібниці життя. Вони не змогли зберегти першу вагітність і у всьому звинуватили мене.

А я до чого? Потрібно було краще стежити за своїм здоров’ям, харчуванням, не сидіти ночами у телефоні. І нема чого так вбиватися з цього приводу. Я вже скучила за сином і хотіла поїхати сама в гості, без запрошення. Адресу він мені казав, значить, не проти, хоч і не запрошував особисто.

Все ж таки, ми не чужі люди один одному. Але боюся, що невістка образиться на нього та ще влаштує скандал. Вона – дамочка з характером, і мого сина тримає під каблуком. Запрошення у гості від них не дочекаєшся. Як мені відновити спілкування із сином, щоб було як раніше?