– Машина краще, ніж марна біла сукня! – запевняють мене батьки та вмовляють вибачити нареченого

Мені двадцять шість років, і цього року я планувала одружитися. Мій обранець Тарас на шість років старший за мене.

Я живу із батьками. Таке рішення я ухвалила усвідомлено, вирішивши пожертвувати свободою заради того, щоб зуміти накопичити більше грошей. Батьки мене підтримали і відмовилися брати з мене хоч якісь гроші.

Як тільки я знайшла свою першу роботу, я почала збирати. Я дуже мало грошей витрачаю на свій зовнішній вигляд. На відміну від ровесниць, я сама собі моделюю брови і роблю манікюр.

Це дозволяє заощаджувати досить пристойні суми. До того ж я не відвідую салони краси, а просто двічі-тричі на тиждень сама роблю маски для обличчя.

В одязі я теж дуже демократична. Не женуся за розкрученими брендами та іншими лейблами. До того ж у режимі економії взагалі перейшла лише на мінімальний необхідний набір речей.

При цьому я не сіра миша, просто не щодня з’являюсь у новому вбранні. Чоловіки часто звертають на мене увагу, але я вже два роки всім відмовляю, бо маю Тараса!

Мій хлопець живе у орендованій квартирі, яку вони знімають навпіл з товаришем. Тарас приїхав із іншої області, родичів у нашому місті він не має.

Ми вже багато разів із нареченим обговорювали те, як ми бачимо наше весілля. Я спочатку повідомила хлопця, що скромна вечеря в колі пари родичів мене не влаштує.

Я з дитинства мріяла про шикарне весілля. Мені звичайно не треба, щоб Бейонсе співала наживо, але феєрверк наприкінці вечора і лімузин повинні бути обов’язково.

До того ж, я хотіла справжню весільну фотосесію. Не ці відстійні фоточки від доморощених професіоналів, які знімають молодят у місцевому парку. Я хотіла студійну фотозйомку та професійну обробку.

Крім того, і в мене, і в Тараса є досить великі сім’ї. Тож запросити треба багато гостей. За попередніми підрахунками, виходило близько ста п’ятдесяти осіб.

На все це нам потрібна була велика сума грошей. Я готова була сама заплатити частину своїх накопичень. Ще не безпідставно ми розраховували на те, що якусь частину видатків нам вдасться покрити за рахунок подарованих на весілля грошей.

Але основне фінансове навантаження мало лягти на самого Тараса. Я вважаю, що це слушно. У нашому віці вже соромно просити грошей на весілля у батьків. Якщо не вистачить, краще оформити кредит.

Донедавна все йшло просто чудово. Ми збирали гроші і будували плани. Я навіть попередньо склала кошторис і прикинула, скільки і на які послуги нам знадобиться грошей.

Ми багато разів обговорювали наше весілля, і за цей час Тарасмені жодного разу й слова не сказав, що його в цьому плані щось не влаштовує.

А вчора він дзвонить мені та повідомляє, що витратив усі свої накопичення, які ми планували витратити на весілля! Мій наречений купив машину!

Найдивовижніше, що Тарас всерйоз думав, що я зрадію цій новині! Адже за його словами машина крутіша за весілля! Але я так не вважаю.

У мене раптово впав цілий світ. Я вважала, що можу довіряти цій людині і думала, що ми йдемо разом до однієї мети. А виявилося, що останні кілька місяців Тарас переглядав сайти з оголошеннями про продаж автомобілів, поки я шукала місце для весільного банкету.

Я розцінюю цей жест як зраду. До того ж після весілля ми планували що почнемо нарешті жити разом, а значить нам треба буде платити за орендоване житло.

Наразі всі орендодавці вимагають передоплату за кілька місяців наперед. А Тарас витратив усі свої заощадження до копійки. Виходить, що він розраховує, що я тепер його утримуватиму! Я маю оплачувати нашу оренду та інші витрати перші місяці, поки Тарас повністю не розрахується за машину.

Здається, нашим стосункам прийшов кінець! Тарас примудрився якось перекреслити всі наші плани. Але прикро інше: мої батьки повністю підтримують вчинок мого нареченого!

Мама з татом стверджують, що краще витратити гроші на машину, ніж на марну білу сукню, яка потім просто висітиме в шафі.