Мама стежить за життям мого колишнього і постійно мені про нього розповідає, хоч і чоловіка це злить, і мені не цікаво

Мама дуже любила мого колишнього, вони з нею порозумілися з першого знайомства. Тільки тема, на якій вони зійшлися, дуже мені не подобалася.  Зійшлися вони на тому, щоб постійно глузувати з мене. У мами така модель поведінки була все моє життя, колишній теж якось швидко до цього звик.

А я вже була привчена таке терпіти. Як же було не привчитися, якщо мама так все життя поводилася? От і мовчала, терпіла від близьких людей вічний потік жартів.

Не скажу, що то були жахливі стосунки. Цей недолк колишнього нівелювався його турботою, увагою, мабуть, він насправді кохав мене колись.

Але в певний момент чаша мого терпіння переповнилася, і ми розлучилися. Мабуть, і в нього тоді вже не було тих почуттів, що були на початку, тому розрив пройшов цілком спокійно. Але скандалів та криків мені уникнути все одно не вдалося, але скандалив не колишній, а моя мама, яка вважала, що я втрачаю шанс всього свого життя.

Ми після мого розриву з колишнім із мамою не спілкувалися десь півроку, взагалі не спілкувалися, навіть на свята одне одному не писали.

Мені набридло постійно вислуховувати її закиди і потік глузування, мама вважала себе ображеною і чекала, коли я побіжу вибачатися. Ніхто в цій боротьбі не переміг, просто якось в один день почали спілкуватися на спільні теми, а потім обидві вдали, що ніякої сварки і не було.

Але у мами з’явилася дратівлива звичка стежити за життям мого колишнього. Мало того, що вона шерстила його соцмережі, щось там з’ясовувала через спільних знайомих, та ще й мені навіщось вічно про це розповідала.

Скільки б разів я не повторювала, що це мені все однаково, мама не зупинялася. Якоїсь миті я навчилася просто ігнорувати ці її розповіді, як фоновий шум телевізора.

Коли я познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком, мама була незадоволена, з її точки зору, колишній був у рази кращий, а я своє щастя пропустила, а тепер чіпляюся за першого, хто мені трапився.

Ми тоді знову серйозно посварилися, але на весілля я її таки покликала, хоч і побоювалася, що вона там щось учудить.

У мами вистачило мізків не псувати мені свято, але потім кожен прихід мами в гості супроводжувався обов’язковою розповіддю, як там справи у колишнього.

Якщо для мене це був звичний фоновий шум, то мого чоловіка це дуже злило. Він навіть заводив розмови, що я все ще колишнього не розлюбила, раз мама мені все розповідає про нього.

Безглуздо, але чоловік сприймав це саме так. Мамі я казала, що чоловіка це дратує, не треба при ньому постійно згадувати мого колишнього і поринати у спогади, а як ми з ним добре жили.  Але їй все одно. Вона якось промовчить, а потім знову починає своє бу-бу-бу, нічим її не заткнеш.

Нещодавно чоловік заявив, що раз у тещі немає поваги ні до мене, ні до нього, то нема чого їй робити в нашому домі. Нехай ходить до мого колишнього чаї ганяти.

Мамі я слова чоловіка передала, на що вона дуже образилася і видала цілий монолог на п’ять хвилин, який зводився до того, що ось колишній мій ніколи б такого ставлення до неї не дозволив. У мене вже немає бажання з нею спілкуватися, але це ж моя мама, мені складно зовсім припинити з нею спілкування, але і таку поведінку терпіти вже немає сил.