Мама чоловіка – ще той генерал в спідниці. Вона звикла всіма командувати та робити все, як вважає за потрібне. Але я її успішно посадила – продала її весільний подарунок

Ой що було! Свекруха такий скандал влаштувала, коли дізналася, що ми позбулися того монстра меблевого виробництва, якого вона нам презентувала на новосілля. Прям і в непритомність старанно падала, і очі закочувала, і за серце хапалася, вимагаючи швидку, ліки та воду. Просто цирк шапіто. Але тепер, сподіваюся, вона перестане робити все по-своєму і ні з ким не радитися.

У чоловіка мама просто генерал у спідниці. Звикла командувати чоловіком, підлеглими та дочкою із зятем, а ось на нас із чоловіком обламалася. Тетяна Олексіївна звикла, що завжди все відбувається так, як вона запланувала та вирішила. Це стосується всього – сім’ї, роботи, особистого життя дітей.

Чоловік розповідає, що з мамою в нього все життя був скандал за скандалом. Тільки вже років до двадцяти п’яти вони навчилися тримати тендітну рівновагу. Він на відміну від сестри не соромився з мамою сперечатися, відстоювати свою думку і робити так, як йому самому хотілося. Звичайно, саме на його голову падали всі небесні кари, але чоловік не надто з цього приводу переживав.

Коли ми тільки одружилися, я намагалася якось не конфліктувати зі свекрухою, десь промовчати, десь зробити так, як вона хоче. Але Тетяна Олексіївна сприймала мою ввічливість за слабкість і намагалася підім’яти мене під себе. Але нічого в неї не вийшло, бо це я тільки на вигляд біла і пухнаста. Коли я зрозуміла, що мені перекривають кисень, я швидко змінила лінію поведінки.

– А я тобі казав, що з твоєї задумки дружити з моєю мамою нічого путнього не вийде, – підколював мене потім чоловік, якому я до весілля доводила, що з ким завгодно можу порозумітися, мабуть, з ким завгодно, крім його мами.

Незважаючи на те, що наша сім’я старанно тримала оборону проти свекрухи, вона не залишала надії коли-небудь почати прогинати нас під себе. У якихось дрібницях ми їй поступалися, а ось здебільшого стояли на своєму. Але Тетяна Олексіївна кожну нашу поступку вважала своєю перемогою і намагалася розширити свій вплив.

Я спочатку дивувалась, чому вона так зосереджує свою увагу саме на нас. У неї взагалі є ще й дочка із зятем, там теж є, де розвернутися. Але потім, коли я стала трохи краще розуміти розстановку сил у сім’ї, стало зрозуміло – зять і дочка і так танцюють під її дудку, а ось ми з чоловіком ще пручаємося.

Нещодавно свекруха спробувала вкотре прогнути нас під себе, використавши для цього гарний привід – вона подарувала нам подарунок, але такий, що у нас очі на лоба полізли.

Ми торік купили квартиру, і майже рік повільно та вдумливо робили там ремонт. Хотілося все за найвищим розрядом, щоб потім щороку не переробляти. Нарешті залишалися останні штрихи – треба було обставлятися.

Всі поради свекрухи, яка намагалася влізти в цю тему, ми ігнорули, тому що в неї смаки зовсім не співпадають з нашими. Самі вибрали меблі та техніку, все сплатили, замовили, стали чекати.

Одна з доставок мала прийти три дні тому. Але тут нас раптово запрошують на день народження з ночівлею, і ми мусили просити свекруху отримати за нас доставку. Рішення приймалося дуже швидко, щоб ми змогли знайти когось іншого. Та що вона може там зробити, подумали ми.

Коли ми повернулися додому, у вітальні, займаючи майже половину кімнати, стояв диван, ще й такий важкий був, що з місця не зрушиш.

Диван стояв у кімнаті, не вписуючись в інтер’єр ні стилем, ні кольором, взагалі нічим і ніяк. Ми з чоловіком просто стояли і не розуміли, що це таке, і чому це тут. Але свекруха нам все пояснила – це вона таким чином вирішила зробити нам подарунок, що запам’ятовується.

– Гроші ви витратили і забули, а ось цей диван прослужить довго, так що і подарунок від мене ви запам’ятаєте на довгі роки, – гордо заявила мама чоловіка.

Так, цей подарунок ми не забудемо за все життя, спасибі, мамо.

Звісно, залишати цього монстра у нас у планах не було.

Коли свекруха прийшла у гості й побачила, що її подарунка немає, вона вила, як пароплавна сирена. Потім почала закочувати очі, акуратно непритомніти і вимагати швидку, нотаріуса, ліки та води. Але їй ніхто не повірив.

Нас із чоловіком вона назвала невдячними, бо ми не оцінили її подарунок, а коли вона з’ясувала, скільки ми виручили з продажу дивана, прохрипіла, що вона заплатила за нього вдвічі більше. Ну, хто ж міг подумати, що така потворність стільки коштуватиме, чеків вона нам не залишила.

– Я вам більше ніколи нічого дарувати не буду, зарубайте це собі на носі, – заявила мама чоловіка наприкінці своєї вистави.