Малюк ще не народився, а дружина вже його не любить, бо в нас втретє має бути хлопчик

Ми з дружиною чекаємо третю дитину. Перші два у нас хлопчики, тому були впевнені, що на третій раз з’явиться дівчинка. Час до першого узд тривав просто нескінченно. Так було цікаво, що хотілося швидше побачити, хто ж у нас буде ще.

Дружина дуже любить дітей, але їй так не вистачає кісок і суконь. Вона і за професією перукар, тому їй все це близько і в радість. У неї є племінниця, так вона не натішиться, коли сестра з дитиною приходять до нас в гості. Її просто не відірвати від малятка.

Перші два узд, коли можна було подивитися стать дитини, не дали ствердної результату. Дитина або відверталася в цей момент, або перекривала все ніжкою. Але на третій раз все стало ясно. Лікар радісно вигукнув, що у нас буде хлопчик!

Після цієї звістки дружина впала в депресію. Вона постійно ходить засмучена і зі сльозами на очах. Перестала навіть розмовляти з малюком. А адже він ні в чому перед нею не винен! І він звик до спілкування з нею!

Я всіма силами намагаюся підтримувати її. Як тільки з’являється можливість, розмовляю з сином. Але дружина залишається непохитною. Вона категорично відмовилася радіти малюкові, що не може мене не турбувати.

Я розумію, що дружина дуже хотіла дівчинку, але від цього цей малюк не перестає бути нашою бажаною дитиною! Я вже намагався перевернути ставлення до цього з боку дружини. Говорив, що у неї буде не три захисника, а чотири! Не кожна жінка може похвалитися таким загоном люблячих її чоловіків! Але у відповідь вона знову і знову плаче.

Я вже не знаю, як мені бути і що робити. Просив сестру дружини поговорити з нею. Але і її звернення дружина не почула. Вона взагалі не проявила ніяких емоцій! Просто мовчить і плаче! У мене немає більше сил дивитися на ці сльози.

Пити таблетки лікарі призначити не можуть. Занадто великий ризик для дитини. Радили частіше перебувати поруч з коханою і всіляко її підтримувати.

Ми з хлопцями втрьох намагаємося відволікати нашу маму від поганих думок. Хлопчики завжди поруч з нею, навіть коли мене немає вдома. Ми з ними домовилися, що вони теж будуть допомагати мамі знайти знову радість і разом чекати появи на світ їх молодшого братика.

Наші з дружиною батьки живуть далеко. На їхню допомогу розраховувати не доводиться. Та й вік у них вже не той, щоб нервувати зайвий раз. Але може мені все-таки розповісти все тещі ?! Адже вона краще знає, що відчуває жінка в такому положенні. Як допомогти дружині прийняти той факт, що і в цей раз вона народить хлопчика, а не дівчинку?