Краще б не позичали в неї гроші для покупки дачі…

Ми з чоловіком одружені вже 10 років, нашій дочці 5 років. У нас обох хороша робота, а тому іпотеку за нашу квартиру ми виплатили три роки тому, купили хорошу машину. Життя було спокійним та щасливим.

Зимою співробітник чоловіка запропонував нам купити дачну ділянку за дуже вигідною ціною, але нам все одно не вистачало 40 тисяч.

Чоловік запропонував зайняти у його мами, я відмовилася. Я добре знаю його хитру маму і якщо ми в неї займемо таку суму, вона потім буде говорити, що вона для нас все робить, а значить ми їй повинні. Але чоловік все-таки мене умовив, мовляв, дача це наша мрія, ми там потім будинок збудуємо, будемо жити. Та й 40 тисяч швидко віддамо. Я і погодилася, тільки тому що більше такої пропозиції не буде.

Він займає гроші і ми купили дачу. Оформили все на мене.

І тут починається. Його мама зі своїм співмешканцем вирішують ставити спільний будиночок для нас усіх. Я, чоловік і дочка і свекруха зі співмешканцем. Звичайно, я відразу в штики, так і сказала їй:

–  Купите собі ділянку тоді й  будуйте самі там все, що хочете.

Свекруха ніби скинула оберти та при мені більше така тема не піднімалася. Через кілька місяців, ми повернули їй борг повністю.

Ближче до першого літа, прийшла пора прибирати на ділянці. Там було все заросло, суха трава та сміття, роботи було досить багато. Ми з чоловіком прибираємо, йому телефонує мама:

– Синку, що робите?

– На дачі прибираємо.

– Ми зараз до вас приїдемо, допоможемо.

Я думаю, що якось дивно, що свекруха так сказала, зазвичай вона по дому нічого зробити не може, а тут ділянку прибрати допомогти. Щось не те. Ну так і виявилося. Приїжджає сама свекруха, її чоловік і його два сини з дружинами. Веселі, з пивом. Ми з чоловіком стоїмо, втомлені,  брудні.

– Зараз ми шашлики тут посмажимо у вас.

Я промовчала, але мене це обурило в душі. Хіба можна ось так не питаючись приїхати? Тим більше обіцяли допомогти. Але я допомоги від свекрухи ніколи й не чекаю, для мене краще навпаки, нехай не лізе. Ми продовжували прибирати суху траву, а весела компанія почала випивати й смажити м’ясо. Свекруха стала кричати на всю округу:

– Я б вам допомогла, але у мене рукавичок немає.

Ага. Я б теж з вами поділилася апельсинкою, але апельсинки немає. Загалом, коли ми закінчили, весела компанія залишила нам рівно 2 шматочки м’яса і купу сміття після себе. Я почала шипіти, а чоловік мене обсмикнув. Я психанула і почала збиратися додому. Добре, пережили цей момент.

Якось у бабусі чоловіка був день народження і вона всіх зібрала. Сидимо ми за столом і свекруха почала розмову:

– Я ось синові дачу купила, я їм там все прибрала. Ось думаю в цьому році там будинок ставити або в наступному.

А родичів багато там сиділо, мені було просто не зручно влаштовувати сцену, та й чоловік сказав, щоб не слухала її. Але я не могла не сказати:

– Якщо ви маєте на увазі нашу з чоловіком ділянку, то купили ми її самі, прибирали там теж все самі, поки ви сиділи пили пиво і їли шашлики. Будинок ви там не зможете поставити, тому що я там свій будинок буду ставити, для своєї родини.

Я сказала це, чесне слово, в пів голосу, щоб тільки вона і чоловік чули, але вона як почала кричати:

– Я вже брус замовила, ти що мене так підставляєш.

Я просто похитала головою. Через пів години ми, подякувавши бабусі за частування, пішли додому. А на наступний день я поставила дачу на продаж, оскільки точно знаю, що рано чи пізно я прийду на свою ділянку, а там живуть інші люди.