Колишній чоловік 15 років не займався вихованням дочки, зараз раптом дозрів і обурюється, що вона його не сприймає

Колишній чоловік раптово захотів виховати нашу спільну п’ятнадцятирічну дочку. Звичайно ж дочці це не подобається, адже він для неї майже чужа людина. А колишній зараз звинувачує мене, що я проти нього дитину налаштовую. Він сам усе зробив.

Ми розлучилися майже десять років тому. Без скандалів, взаємних закидів та іншого – просто зрозуміли, що нарізно нам краще, ніж разом. У чоловіка на першому місці могло стояти, що завгодно, тільки не сім’я, вдома його практично не було, а коли б, то якось відокремлено від нас. Сенсу в таки стосунках я не бачила, тому запропонувала розійтися, він мене підтримав.

За аліментами домовилися також мирно. У цьому плані я не маю жодних претензій, платив завжди вчасно, якщо ж були якісь непередбачені великі витрати, то теж не скличував і не випрошував звітувати про кожну копійку. Спілкування батька з дочкою я не обмежувала, але він не мав цього права.

Поки дочка була маленька, він забирав її, щоб відвезти до своїх батьків, ось вони з онукою регулярно бачилися. Але на цьому все спілкування закінчувалося. Звичайно, він вітав її з усіма святами, але якось чергово, бо так належить. Водночас вони час разом не проводили.

Дочка не переживала з цього приводу, з батьком вона ніколи не була близька. З моїм другим чоловіком вона спілкується набагато тепліше і довірливіше, вони взагалі швидко потоваришували. Татом його, звичайно, не називає, але вони разом з ним та молодшим сином частенько проводять час утрьох. Особливо вони люблять усілякі походи. Я зараз у положенні, тому не можу брати у них участі.

Колишнього ніколи не турбувало, що я вдруге одружена, як дочка спілкується з моїм чоловіком. Він взагалі не цікавився особливо нашим життям. Але цього року його наче підмінили. Став дзвонити дочці, цікавитись її справами, намагається виховувати. Це дуже дивно.

Кілька місяців тому колишній дзвонив мені з претензією, що наша дочка фарбує волосся. Як я могла таке допустити, і все в такому дусі. Помітив! Вона років зо два їх фарбує вже. Я цього нічого такого не бачу. Дівчинка-підліток шукає свій стиль, хоче виглядати яскраво, що тут поганого? Але колишній наполягав, що це неправильно, вона виглядає як дівчина легкої поведінки, я, як мати, повинна щось зробити.

Я ж робити нічого не збиралася. Мене зовнішній вигляд дочки також не зовсім влаштовує, але це її справа, як виглядати. У школі мені жодних зауважень не висловлюють. Коли дочка виросте, всі ці дивні образи та бойові розмальовки самі пропадуть. А поки що їй так комфортно. Якщо ж батькові щось не подобається, він може сам поговорити з дочкою.

Колишній чоловік прислухався до моєї поради і поговорив з дочкою. Як я можу судити, розмова у них не склалася. Він надто намагався тиснути на неї, хоча не зовсім ясно, а з якого права. Авторитету в її очах у нього немає, та й звідки йому взятися, якщо він з дочкою до ладу не спілкувався. З того часу, як вона змогла самостійно їздити до його батьків, батько з нею бачився раз на рік.

Природно, дочка сприйняла всі його моралі у вила. З підлітками і так непросто, а якщо ще ось так безперервно перти, то взагалі нічого хорошого не вийде.

Але колишній дуже далекий від розуміння підліткової психології. Він вважає, що дочка зобов’язана прислухатися до його думки щодо її зовнішнього вигляду, а тепер ще й поведінки. А дочка йому нічим не зобов’язана, що вона йому демонструє.

За останні місяці він так набрид дитині, що вона з ним взагалі спілкуватися не хоче. Мені ж колишній чоловік уже виніс увесь мозок своїми претензіями. Каже, що я сама не займаюся вихованням дитини, адже мені ніколи – у мене є ще син шести років, скоро ще один народиться. Але час на те, щоб настроїти дочку проти її батька, я знаходжу якимось дивним чином.

Він навіть заїкнувся про те, що судитиметься, щоб дочка жила з ним. Як він собі це уявляє, я не знаю, але він цілком серйозно мені це заявляв. Я тоді не витримала вже, сказала, що раніше треба було займатися вихованням.

Але він наполягав, чим домігся того, що дочка взагалі не хоче з ним спілкуватися в жодному вигляді. Колишній тепер на неї образився. Дорослий чоловік образився на підлітка! Я взагалі не розумію, що відбувається.

Колишній не був ідеалом, але завжди здавався адекватною людиною. Так, для сімейного життя він не підходив, але й не був таким дивним. Він же не може не розуміти, що своєю поведінкою лише посилює прірву між ним та дочкою. Навіщо він до неї вагався, чого хотів досягти – загадка.

Мама каже, що в нього так виражається криза середнього віку, невдовзі має пройти. Сподіваюся, що вона має рацію, тому що я, звичайно, намагаюся хоч якось врятувати стосунки дочки з батьком, але він поки що псує їх куди швидше.