Коля вже третю ніч не міг заснути, а все через загадкову посмішку дружини. Вона точно щось знала, питання тільки, що саме. Зате ця загадкова посмішка здорово змінила їхнє сімейне життя

Ірина сиділа навпроти чоловіка і з легкою усмішкою дивилася на нього. Той був зайнятий поглинанням котлет, але періодично ловив на собі дивний погляд дружини. Він Колі не подобався, бо був той погляд якийсь випробовувач, чи що. А ще ця посмішка, загадкова посмішка, яка майже не сходить із губ Іри з того самого моменту, як він повернувся з роботи.

– Щось трапилося? – обережно поцікавився Коля, про всяк випадок перевіряючи, чи не вимазався він кетчупом, доки вечеряв.

– Ні, нічого, просто милуюся тобою, – все з тією ж легкою загадковою усмішкою промовила Ірина.

Від такого повороту Коля ледь не подавився котлетою. До речі! Котлетою! Та не напівфабрикатною, а домашньою котлетою. Це з чого це такі вишукування посеред тижня?

На це питання Ірина просто знизала плечима, кинула на чоловіка лукавий погляд і, продовжуючи загадково посміхатися, пішла з кухні, залишивши чоловіка наодинці з власними думками та котлетами.

Після вечері нічого не змінилося. Коля продовжував ловити на собі погляди дружини, і ця її посмішка… Ну, не просто так це все. Щось точно сталося, але він поки що просто не зрозумів, що саме.

Коли дружина пішла у ванну, Коля, сповнений найгірших передчуттів, метнувся до своєї заначки. Все перерахував та здивувався. Минулого разу, коли Ірина знайшла заначку, вона теж усміхалася, але там була причина – вона вигрібла її вщент і купила нові чобітки.

А тепер і заначка на місці, і дружина так загадково посміхається… Про всяк випадок Коля заначку переховав і почав думати, що ж ще могло статися, щоб дружина так загадково посміхалася і навіть котлет вирішила серед тижня наробити.

– Авто! Точно! Вона розбила машину, ох, чуло моє серце, не треба було її давати! – Колю пробив холодний піт і він рвонувся вниз, перевіряти, як там його ластівка.

Але з ластівкою все було чудово. Жодних нових вм’ятин і подряпин на ній не з’явилося. Микола обійшов машину кілька разів, але нічого нового не побачив. Завів, зробив кружок на подвір’ї і знову нічого не виявив.

Неприємне відчуття тривоги почало посилюватися. Так! Не заначка, не машина, тоді що? Може, вона дізналася, як чоловік на новорічному корпоративі фліртував з секретаркою шефа? Ні, там нічого кримінального не було, але для скандальника цього цілком вистачило б.

Ех, ось знав же, що це випливе, але сподівався до останнього. Треба сісти і самому все Ірі пояснити, бо знайдуться доброзичливості, які їй таких казок розповідають, що потім хоч головою в стіну бийся, нічого не доведеш.

Так, зараз Іра вийде, і Коля їй все розповість. Хоча стоп! А якщо вона дізналася не про корпоратив, а про щось інше? Тобто він сам собі зайвих проблем намотує.

А що вона ще могла дізнатися? Що вони місяць тому не дах у Олександра перекривали, а до сауни їздили? Чи про ту вудку, яку йому нібито подарували на роботі, а насправді він сам її купив за дванадцять тисяч?

А може вона дізналася, що на зустріч випускників решта приходила з чоловіками та дружинами, а він їй тоді набрехав, що тільки своїм класом, без сторонніх, збираються?

Або вона дізналася про… Хоча ні, тут би вона не посміхалася, і котлети йому ліпити точно не стала, от сковорідкою заліпила б запросто, це до ворожки не ходи.

До ночі Коля продовжував ловити на собі погляд дружини, коли вона на нього дивилася, на її губах знову виникала та легка загадкова усмішка.

Ніжно побажавши чоловікові на добраніч, Іра швидко заснула, а от Колі не спалося. Він всю ніч крутився, перебираючи в голові всі свої гріхи, про які могло бути відомо дружині, але нічого не вигадав.

Точніше, вигадав він багато всього, але дуже боявся помилитися і зізнатися в чомусь не тому, посиливши ситуацію. Тому Коля гриз подушку і страждав від невизначеності.

Ранок жодного полегшення не приніс. Все той самий погляд, та сама легка посмішка, від якої Колі ставало холодно, мокро і страшно.

Весь день на роботі він міг думати тільки про Іру і про те, що йому тепер робити. Щоб свій прокол якось компенсувати, спочатку треба зрозуміти, де саме накосячив, а у Колі вже голова боліла. Ну не прямо ж питати!

Так нічого й не вирішивши, Коля пішов перевіреним шляхом: не знаєш, що робити – даруй дружині квіти і веди до ресторану. Саме це Коля і влаштував.

Іра ж такому раптовому позасвятковому прояву уваги навіть не здивувалася, ніби чекала на щось подібне. А ось Коля відчував себе сапером, який не має права на помилку. Він усе чекав якогось вибуху, але його не було, а це очікування витягло з Колі залишки сил після безсоння, тож цієї ночі Коля спав, хоч і не можна сказати, що спокійно.

Іра, переконавшись, що чоловік бачить десятий сон, взяла телефон і вийшла з кімнати. На обличчі її грала та сама загадкова усмішка.

– Так, Кать, працює твій метод. Ні, ні в чому не зізнався, але в ресторан сходили, подарував квіти. Думаю, що ще до кінця тижня буду посміхатися, подивимося, що його совість йому ще нашіпче. Ну, все, цілую, люба! І ще раз, дякую за пораду.