Кіт Василь жив з господинею і був щасливий. Але коли вона в їхній дім привела чоловіка, він вирішив, що треба любою ціною прогнати його, навіть якщо для цього треба буде попросити про допомогу в головного ворога

Домовик причаївся за шторою і у вузьку щілинку зазору розглядав наближення ворога. Ворог, а саме кіт Васько, рухався повільно і безшумно, часто завмираючи і крутив хвостом. Він точно знав, що десь тут причаївся ворог, а отже, треба бути готовим дати бій будь-якої хвилини.

Коли Васько зрівнявся з притулком Домового, той вирішив діяти. Миттєво матеріалізувавшись з тилу у Васьки Домовій із залихватським “е-е-е-ех” дав Ваську стусан і відправив в польоті на диван.

З неприємним м’явканням Васько долетів до дивана, ковзаючи лапами по лінолеуму і марно намагаючись зупинитися, але загальмуватися вдалося тільки мордою в диван, що ледь не змінило родовід Васьки, перетворивши його на перського кота з плоскою мордою.

Відштовхнувшись від дивана, Васько з утробним завиванням кинувся у бік кривдника. Домовик, що залюбувався видовищем польоту, не встиг вчасно ретируватися, і вже за секунду клубок тіл, що валтузили один одного, покотився під стіл.

Раптом у замковій свердловині почав скрегіт ключ і парочка завмерла у партерній боротьбі. Домовик виплюнув шерсть Васьки, а сам Васько втягнув пазурі і перестав боксувати в живіт домового м’якими, але сильними задніми лапами.

– Шухер, розбігаємося, господиня прийшла, – прошепотів домовик і як рибка пірнув за телевізор.

Васько підвівся з підлоги, обтрусився і поважною ходою вирушив зустрічати господиню, яка повинна була принести йому щось смачненьке.

Двері відчинилися і на порозі виникла господиня, але не одна. Разом з нею в квартиру зайшов якийсь чоловік, від якого так дурно пахло одеколоном, що Васько розчухався.

Хазяйка чомусь усміхалася і з цікавістю поглядала на свого супутника, а той розпустив хвіст і щось їй розповідав, сяючи білозубою посмішкою.

Васько підійшов погладитися до господині, але вона тільки разок чухнула його за вушком, а потім наказала не плутатися під ногами, чим вразила чутливу котячу натуру до глибини душі.

Чоловік взагалі скривився побачивши Ваську і, коли господиня не бачила, відігнав кота ногою. Хотів штовхнути, але Васько, загартований битвами з Домовим, зреагував автоматично, зашипівши і махнувши лапою на кривдника.

– Василь! Це що за поведінка! А ну не шипи мені тут! – обурилася господиня, яка не бачила спроби стусану. – Володя, ну що ж ти в коридорі застиг! Проходь на кухню, питимемо чай.

І вони пішли на кухню, залишивши Васька в найрозпатланіших почуттях. Його, хазяйського улюбленця, мало не штовхнули, а господиня й слову цього хмирю не сказала.

– Не подобається він мені, – пролунав над вухом страждаючого Васьки глухий голос Домового. – Ой, не подобається!

Васько згідно закивав, погоджуючись зі своїм заклятим другом. Йому соловік теж не сподобався. Прийшов такий діловий, смердить, ногами махає! Ще, мабуть, і сметану Васьки жерти буде, господиня щедра.

Домовик відвів господині та її гостю очі і швидко просочився на кухню, зайнявши спостережну позицію на шафці. Васько просто увійшов і обминаючи смердючого чоловіка широкою дугою, пробрався до підвіконня. Там він угніздився поміж квіткових горщиків і став спостерігати.

Дуже швидко стало зрозуміло, що цей хмир не просто перехожий, він має якісь види на господиню. Бач, як соловей заливається. І очі у неї як незабудки, і волосся кольору стиглої пшениці, і губи як наливні вишні, тьху на нього!

А Домовик уже просочився назад у коридор і звідти розмахував руками, привертаючи увагу Васьки. Кіт вальяжно зістрибнув з підвіконня і поспішив у коридор.

– Значить, наречений намалювався… Ой, не пара він нашій господині, мені він не подобається! – задумливо пощипуючи свою бороду, промовив Домовик. Васька згідно кивнув, йому цей хмир подобався ще менше за ветеринара.

Домовик задумливо водив поглядом коридором, поки не зупинився на куртці непроханого гостя. В одну мить домовик перемістився на вішалку, і вже тримав у руках паспорт, який витяг з куртки.

– Володимир Олегович, значить. Ого, та він одружений! Ще й дітлахів двоє! У нього діток аж двоє, а він тут з нашою господинею!

Домовик рішуче зістрибнув з вішалки, розклавши паспорт чоловіка на трельяжі так, щоб одразу впадав у вічі штамп про укладання шлюбу. А сам Домовик закочував рукави і попрямував до кухні, щось бурмочучи собі під ніс.

Посеред коридору Домовик застиг, почухав у потилиці і жестом покликав до себе кота, а коли той підійшов, почав швидко шепотіти йому на думку свій план.

Васько увійшов на кухню, зайняв позицію і тричі махнув Домовому хвостом. Той миттєво зник з поля зору, а наступної секунди на чоловіка впала картина, що висіла прямо над ним.

Чоловік підскочив, у цей час Василь, що крутився під ногами видав несамовитий крик, ніби йому віддавили весь організм відразу, і став старанно тягнучи за собою задню лапу повзти в бік хазяйки, що оторопіла.

У метушні, яка тривала буквально секунд двадцять, ніхто не зрозумів, що сталося, але збоку виглядало так, ніби пристукнутий картиною хмир випадково Ваську затоптав.

– Вася! – господиня вийшла з прострації і підхопила на руки улюбленця, що активно симулював. Кіт зображував жахливий біль у лапі, щоправда, періодично забував, в якій саме, але вирішив, що кашу маслом не зіпсуєш.

– Його треба терміново до ветеринара, – заголосила господиня, заметавшись кухні і притискаючи до себе Ваську так, що він дуже натурально захрипів.

Чоловік же чи то від народження був тугодумом, чи, як сказав би Домовик, дурником, чи його капітально пристукнуло картиною, але він стояв стовпом і просто плескав очима. А господиня зі старанно страждаючим на руках Ваською вже вибігла в коридор.

Паспорт, що лежав на самому видному місці, вона просто проігнорувала, намагаючись одночасно взутися, не впустити Ваську, викликати таксі і одягнути куртку.

Домовик зітхнув і припинив метання господині, поставивши їй підніжку і акуратно впустивши біля взуття, а зверху на неї вже було скинуто паспорт, який якимось містичним чином продовжував демонструвати сторінку із сімейним статусом.

Господиня машинально схопила паспорт, пробігла очима і закрила книжечку, але буквально за дві секунди очі її розширилися і вона знову відкрила заповітну сторінку, вп’явшись очима в рядки штампу. Потім перегорнула сторінку та побачила, що в обкладинці паспорта ще є фото двох дітей.

Обличчя господині набуло войовничого виразу, брови зійшлися на переніссі, а з ніздрів хіба що пара не валила, так грізно вони роздмухувалися.

Васька завбачливо звернув свою акторську кар’єру і дунув у зал, звідки було не дуже зручно, проте дуже безпечно спостерігати за тим, що відбувається.

Щоправда, особливої ​​вистави не було. Хазяйка шпурнула чоловіку в обличчя його паспортом і веліла забиратися і з її будинку, і з її життя. Слухати виправдань не стала, випихаючи кавалера в коридор.

Там домовик спритно підставив йому підніжку, а потім зверху ще скинув вішалку, щоб не кортіло. Васька в цьому вже не брав участі, він свою помсту залишив у портфелі хмиря, який Домовий для Васьки по-товариськи відкрив.

Коли двері за хмиром зачинилися, господиня поставила на місце вішалку і вирушила у ванну, звідки почали долинати її ридання.

Домовики з Василем переглянулися. Зараз поплаче, потім замовить піцу і до пізньої ночі дивитиметься серіали. Васька мурчатиме в неї на колінах, а Домовик акуратно видуватиме з голови погані думки. А до ранку все вже налагодиться.