Іван дочекався, щоб його дружина пішла на роботу і подзвонив коханці, щоб вона прийшла до нього. Але їхнє побачення провалилось
О восьмій вечора Ніна повідомила чоловіка, що завтра вона працює в першу зміну.
– Як у першу? — у голосі Івана чулася тривога. — Ти ж казала, що цілий тиждень на другій будеш.
– Так вийшло, – відповіла Ніна. — Змінниця зателефонувала. У неї там щось сталося. Просила помінятись. Тож завтра вранці я піду на роботу.
«У такому разі треба попередити Яну, — подумав Іван, — що все переноситься на ранок».
— А я, мабуть, завтра взагалі на роботу не піду, — слабким голосом промовив Іван.
– А що сталося?
— Та… Погано почуваюся. Хочу відлежатися.
– Звичайно, – погодилася Ніна. – Не ходи. Відлежися. Здоров’я дорожче.
Скориставшись моментом, Іван надіслав Яні повідомлення: «Завтра вранці зустрічаємось у мене, дружина буде на роботі. Подробиці повідомлю пізніше» .
А незабаром він отримав від Яни відповідь, що вона все зрозуміла і чекає на подробиці.
А за двадцять хвилин Ніна повідомила, що все-таки на роботу вона вийде у другу зміну.
– Як?! — вигукнув Іван. — Ти ж казала, що вранці йдеш?!
— Змінниця зателефонувала, — пояснила Ніна, — сказала, що вирішила свої проблеми. Тож завтра я надвечір на роботу піду, як і планувала.
«Та щоб тебе, — подумав Іван. — Знову треба Яну попередити. Що все переноситься на вечір».
Іван знову надіслав Яні повідомлення: «Завтра зустрічаємось у мене, але не вранці, а ввечері. Як планували спочатку. Бо ввечері дружина працює. Подробиці надішлю пізніше».
Яна відповіла, що все зрозуміла, готова й увечері, чекає на подробиці.
А незабаром після цього Ніна повідомляє, що зателефонував начальник та попросив вийти сьогодні в ніч.
«Та ти навмисне, чи що, — подумав Іван, — знущаєшся?»
— Тому я скоро піду на роботу, а вранці повернуся, — сказала Ніна. — І цілий день буду з тобою.
– Я дуже радий, – сказав Іван. — А о котрій ти йдеш?
— О десятій вечора, — відповіла Ніна.
Отоді Іван і повідомив Яні, щоб вона прийшла сьогодні вночі.
«Підійдеш до будинку до десятої вечора, — давав він інструкцію в повідомленні. – Не пізніше! Дочекайся, коли Ніна вийде з під’їзду. Переконайся, що вона зайшла до метро і повертайся».
Яна відповіла, що все зрозуміла і зробить так, як треба.
До відходу дружини ще залишався час. І Іван просив вищі сили, щоб Ніна знову не внесла до його планів жодних змін. Вищі сили почули Івана і в його планах не було ніяких нововведень.
Без десяти десять Яна повідомила, що вже на місці стоїть неподалік під’їзду. Іван надіслав їй повідомлення.
«Будь обережна,— написав він,— не дай Боже, вона тебе помітить».
Яна відповіла, що буде дуже обережною, бо дуже любить Івана і не хоче завдати йому неприємностей.
— Люблю тебе, Яночка, — прошепотів Іван, прочитавши повідомлення Яни.
Іван поцілував екран телефону та сховав його під подушку.
А рівно о десятій вечора Ніна вийшла з квартири.
– Я пішла, – сказала Ніна. – Не проводжай мене. Лежи. Я сама закрию.
Іван усміхнувся і надіслав Яні повідомлення: «Ніна виходить із під’їзду».
Одразу отримав від Яни відповідь: «Бачу її. Іду за нею до метро».
Іван вирішив перестрахуватися.
Яна вирішила перестрахуватись.
«Про всяк випадок, – написала вона Івану, – я проводжу її до роботи. Хочу переконатись, що вона пройде через прохідну».
Іванові сподобалася обережність Яни.
«Правильно, – відповів він. – Так і зроби. А коли переконаєшся, бери таксі і одразу до мене».
Через деякий час Яна зателефонувала Іванові та повідомила, що дружина пройшла через прохідну.
– Чекаю! — відповів Іван, вимкнув телефон і перехрестився.
За двадцять хвилин Яна зателефонувала до квартири Івана. І з’ясувалося, що впустити її він не може, тому що Ніна випадково, не навмисне, забрала з собою свої ключі від квартири, і ключі чоловіка.
— Та як же так? – кричала Яна. – Ні. Я цього не винесу.
— Що вдієш, кохання моє, — злякано шепотів за дверима Іван. — Обставини так складаються. Вони вищі за нас. Перенесемо на інший раз.
– Я не хочу іншого разу! – кричала Яна. – Я зараз хочу. І відчиню ці двері. Чого б мені це не вартувало.
Яна дістала із сумочки ключі від своєї квартири. І почала намагатися ними відчинити двері.
А в цей час за нею спостерігала у дверне око сусідка із сусідньої квартири. Вона погано чула, але те, що вона бачила, видалося їй підозрілим. Сусідка зателефонувала Ніні.
— Ніночко, — сказала сусідка, — у вашу квартиру намагається проникнути якась людина. Її обличчя я не бачу, бо вона у капюшоні.
Ніна дуже злякалася. Подумала, що це злочинець намагається проникнути до квартири, а чоловік, який погано почувається, спить і нічого не чує. Ніна попросила сусідку викликати поліцію. Сусідка так і зробила.
А в цей час Яна зрозуміла, що самі їй двері не відчинити, і зателефонувала своєму знайомому, який спеціалізувався на подібній роботі. Яна сказала йому, що справа законна, бо господар квартири в курсі. Обіцяла гарну винагороду. Фахівець погодився. І в той самий момент, коли фахівець уже збирався розпочати роботу, під’їхала поліція.
Якби Яна була одна, то все закінчилося б благополучно. Яна показала б документи і все. Але річ у тому, що цей фахівець був у бігах і перебував у розшуку.
Ось чому Яна та її знайомий фахівець були обидвоє затримані до з’ясування всіх обставин.
Ніну та Івана наступного дня теж запросили до відділення дати свідчення.
В результаті все закінчилося тим, що Ніна дізналася правду. Вона дуже розлютилася. Того ж дня вигнала Івана з дому та подала на розлучення.
Щодо фахівця, то він перебуває під вартою в очікуванні суду з багатьох своїх справ. Яна, як його можлива спільниця, теж чекає на суд, але на відміну від фахівця, вона перебуває під підпискою про невиїзд.