Ірина сиділа в себе на балконі і плакала: в її однокімнатній квартирі для неї місця не було – там проживав син з донькою. Грошей немає, кохання також. І вирішила вона, що хоче подорожувати, для початку влаштувалася працювати кондуктором

Ірина вийшла на пенсію, на дуже малу пенсію. І жила вона у маленькій однокімнатній квартирці. Не в кімнаті, а в кухні, в кутку. Тому що в кімнаті жив син із дівчиною – треба ж їм десь жити. А влітку Ірина жінка жила на природі, на свіжому повітрі – на балконі.

Ось вона так і жила тихенько, у злиднях, у куточку. Іти було зовсім нікуди, була подруга та не стало її. А чоловіка ніколи не було. Було величезне кохання в молодості, болісне і пристрасне. Але це чоловік одружився, зробив карколомну кар’єру і поїхав до столиці.

Ця Ірина вирішила ось що: влаштувалася кондуктором. Щоб змінити ситуацію і бути в русі – вони прочитала про користь подорожей. Та й удома не хотіла заважати. Першого ж дня її кілька разів сварили, штовхнули, нелегко працювати кондуктором інтелігентній людині.

Вона плакала потім у себе на балконі… А на другий день вона підійшла до чоловіка похилого віку, щоб змусити його оплатити проїзд. Літній сивий чоловік з паличкою. Чоловік дістав соціальний проїзний – він був інвалідом. Подивився на Ірину і впізнав.

Це виявився той самий Олексій, якого вона в молодості кохала. Тільки дуже постарілий і слабкий – він їхав до страшної лікарні… Така трагічна зустріч: дві людини похилого віку, автобус, який повз цвинтар їде, осінь, пора з балкона до кухні переїжджати. Або ось – до цих хрестиків та пам’ятників…

А насправді все добре скінчилося.Скінчилися поневіряння та тяготи. Олексія спіткали нещастя, хвороби та випробування, але у нього була своя квартира! І вони там почали разом жити. І грошей їм вистачає, Ірина же працює з надзвичайною старанністю. Продає квитки. А Олексій отримує пенсію, а їздити може безкоштовно.

І від хвороби його вилікували, бо, як сказав один лікар, зараз все ж таки частіше виліковують. Навіть дивно! Але пенсію поки що дають, от і добре. От і славно.

І це просто історія з життя про кондуктора та про поїздки та подорожі. На балконі чи кухні точно нікого не зустрінеш: ні нового, ні старого. І маршрут звідти один, на жаль. А кондуктором цікаво працювати, так каже Ірина – і не обманює. Куди цікавіше, ніж сидіти у кутку та плакати… так каже Ірина – і анітрохи не обманює. Куди цікавіше, ніж сидіти у кутку та плакати.