Ігор важко працював цілий рік і мріяв провести свою відпустку в повній самоті. Однак його мама вирішила інакше

За тиждень до свого від’їзду Ігор сказав дружині, що заслужив місяць справжнього спокою. Тому що минулий рік вимотав його цілком і повністю. І він мріє не просто про відпочинок, а про відпочинок на самоті. Тільки це може врятувати і повернути смак життя. І тільки тому на цей раз у відпустку він їде один. Квитки вже куплені. Виліт за тиждень.

Ліза спробувала протестувати. Тому що вона теж втомилася і теж мріяла відпочити, але Ігор не сприйняв її слова серйозно. Він не розумів, як може втомлюватися жінка, яка ніде не працює, а тільки й робить, що цілими днями вдома сидить та займається дітьми та господарством.

Ігору здалося смішним, що його дружина теж захотіла у відпустку. Яка відпустка? Ігор навіть не обговорював цю дурну, на його погляд, тему, а повернувся до головного — до свого швидкого від’їзду на цілий місяць.

Йому дуже багато потрібно було сказати дружині, перед тим як він поїде на такий тривалий термін і залишить її та своїх маленьких дітей (одному сім, другому п’ять). Тому Ігор зажадав, щоб Ліза більше не відволікала його нісенітницею, а зосередилася на головному та слухала уважно. А інакше він щось забуде сказати. Щось дуже важливе. А потім переживатиме.

Для початку Ігор заспокоїв Лізу, сказавши, що поводитись у відпустці буде добре, без дурниць. На інших жінок не дивитиметься. І що щодо цього вона може не хвилюватися.

Ліза сердито відповіла, що вона і не переживає, і нехай дивиться на кого хоче, а їй все одно. Але Ігор її не слухав і тому нічого не зрозумів, що вона пробурчала собі під ніс.

Далі він наполегливо зажадав, щоб і Ліза теж поводилася добре. Щоб і він не хвилювався. І щоб йому теж не довелося за неї червоніти перед сусідами, друзями та знайомими, коли він повернеться. Бо він знає жінок. Варто тільки їм відчути трохи свободи, як тут же вони починають витворювати різні дурниці, про які, звичайно, згодом шкодують, а виправити зроблене неможливо, бо вже пізно.

І, нарешті, найголовніше. Щоб Ліза не сумувала і їй було не так важко одній з дітьми, а також щоб хтось доглядав за нею, Ігор для цього попросив Галину Петрівну пожити разом з Лізою.

Галина Петрівна – це мама Ігора. Але в розмові з Лізою Ігор завжди називає маму на ім’я по батькові.

Ліза спитала, з якогось такого переляку Галина Петрівна раптом буде з нею? Ігор відповів, що так треба. Тому що так буде для всіх краще.

Тоді Ліза знову спробувала протестувати. Що означає: «краще» та «так треба»? Тому що особисто їй це було зовсім ні до чого. Щоб свекруха весь місяць була поряд! Навіщо їй таке щастя? Але Ігор був непохитний. Сказав Лізі, що так і йому спокійніше і їй легше, бо коли що Галина Петрівна допоможе.

Лізі, зрозуміло, стало цікаво, чим може допомогти їй Галина Петрівна і в разі чого? Але Ігор впевнено відповів, що випадок обов’язково станеться, і вона знайде чим допомогти. І за це можна не перейматися.

Але одразу попередив, щоб Ліза особливо на Галині Петрівні не їздила. Бо вона вже у віці та й совість треба мати. Адже вона приїде сюди не як прислуга, а на правах почесної гості. І Ліза відразу повинна усвідомити для себе, що з цього випливає.

Ліза поцікавилася, що саме з цього випливає. Ігор відповів. І з’ясувалося багато цікавого. А саме: до магазину її посилати не можна, готувати вона теж не буде і прибиранням у квартирі не займатиметься. І дітей на неї одну теж не можна залишати, бо в неї нерви. І тиск запросто може підскочити. А Ігор дуже любить її і не хоче, щоб вона нервувалась. Не для цього він з’явився на світ, щоб таке переживати.

Коли Ліза спитала, а навіщо тоді Галина Петрівна взагалі тут потрібна, якщо їй нічого не можна? Ігор з подивом подивився на дружину і відповів, що це про всяк випадок. Мало що може статися. А зайва людина вдома ніколи не завадить. Та й йому так буде спокійніше.

Далі Ігор попередив, що дзвонитиме Лізі щодня. Іноді навіть уночі! І вона завжди має бути на зв’язку, щоб він не хвилювався за неї та дітей.

За все це Ігор обіцяв Лізі, що через місяць повернеться зовсім іншою людиною. І Ліза його не впізнає.

Він обіцяв, що знову стане спокійною, доброю, милою, ласкавою, дбайливою, запобіжною, впевненою в собі людиною. Він стане таким, яким Ліза знала його до весілля, коли вони тільки-но познайомилися.

Щось ще сказав Ігор… Треба лише згадати, що саме… Ах, так. Він попередив, що, швидше за все, у Галини Петрівни виникнуть якісь прохання чи побажання. Так от він хоче, щоб Ліза виконала все, що попросить Галина Петрівна. Тому що у неї (у її 47 років) у житті не так багато радості, як може комусь здатися. І маленькі прохання чи побажання – це тепер єдине, що в неї залишилося.

Ось, мабуть, і все, що хотів сказати Ігор із головного. Ах, так, було сказано багато про те, які фільми любить Галина Петрівна і якій кухні віддає перевагу. І що вона не любить, коли вдома сторонні. Тому Лізі краще відмовитись від думки запрошувати подруг. А так, мабуть, і все.

І ось минув тиждень і настав день від’їзду. Приїхала Галина Петрівна. Проводити Ігора до таксі вийшли надвір всією сім’єю. І довго махали йому слідом, поки машина не зникла за поворотом.

Після цього Галина Петрівна подивилася на годинник і сказала, що їм, мабуть, теж настав час збиратися. Ліза сказала, що у неї все готове.

Наступний ранок Ігор зустрічав на узбережжі середземного моря. Він тільки-но вийшов з води і озирнувся. Помітив недалеко симпатичну брюнетку, а поряд із нею й блондинку. Вони дивилися на нього і всім своїм виглядом показували, що не проти познайомитись дещо ближче.

Ігор усміхнувся і пішов до них. Знайомитись. Але не встиг він зробити й кількох кроків, як почув до болю знайомий радісний крик своїх дітей (старшому сім, молодшому п’ять).

Обернувшись, Ігор побачив не тільки їх, з перекошеними від щастя обличчями, а й свою дружину та Галину Петрівну.

Ігор суворо подивився на Лізу і вже хотів поставити їй кілька запитань. Але не встиг.

Галина Петрівна пояснила, що Ліза тут взагалі ні до чого. Це було її бажання злітати і відпочити на морі. Вона ще раз нагадала синові, що у її віці бажань у неї не так уже й багато. І щодо витрат він також може не хвилюватися. За все заплатила також вона.

А Ліза поспішила заспокоїти чоловіка, що хоч вона виконала побажання Галини Петрівни, але ніхто його самотність порушувати не збирається. Тому що вони живуть хоч і в одному з ним готелі, і на одному поверсі, але мають свої номери.

Також Ліза нагадала дітям, що весь час, поки вони будуть на морі, вони не повинні заважати татові відпочивати. А за це їм не треба питати у нього дозволу, якщо вони чогось захочуть. Досить запитати у мами чи бабусі. Діти були в захваті від цієї звістки і вже за хвилину взагалі забули, що у них є батько.

Ігор сидів у шезлонгу і з сумом спостерігав за тим, як за двадцять метрів від нього Ліза та Галина Петрівна теж сидячи в шезлонгах, мило про щось розмовляли, зрідка кидаючи в його бік, як йому здавалося, глузливі погляди.

Подивившись в інший бік, він побачив такі самі погляди брюнетки і блондинки.

Ігор озирнувся. Йому здалося, що тепер уже всі на пляжі глузливо дивляться на нього. Він зрозумів, що відпустка занапащена. Не про таку самотність він мріяв увесь рік. Не про таку!