Ігор і не очікував, що помста його дружини за його зраду, буде настільки швидкою

Те, як Інна вчинила з Ігорем, багато хто досі вважає, що вона перегнула палицю.

— Ні, ну, ми, звичайно, все розуміємо, — як один дивувалися всі, хто співчував Ігорю, які опинилися в епіцентрі подій або якось інакше дізналися про те, що сталося. – Він обдурив дружину, їй прикро, вона розлютилася, вирішила помститися. Але щоб так? Адже вона все-таки жінка. І мати! Адже вони мають двох дітей!

Старший цього року до школи йде, молодша нещодавно вперше промовила «мама». І ми його не виправдовуємо, ні! Ми визнаємо, що так, Ігор повівся огидно. І вчинок, який він зробив, — мерзенний. І Ігор, безумовно, заслуговував на покарання. Але ж не такого!

Зрештою, адже ми люди, а не звірі! Живемо не в барлогах. І в своїх вчинках хіба ми керуємося законами джунглів? Ні звичайно. Ми живемо за іншими законами. І має бути відповідність між злочином та покаранням. Погано, коли одне, чи розумієте, не відповідає іншому. А, на нашу тверду думку, помста Інни своєму чоловікові надто перевищує його провину.

Ті, що співчували Ігорю, втішали його. Просили триматися, не падати духом, не думати, що життя на цьому скінчилося.

Ігор дякував співчуваючихм за підтримку і зі свого боку хотів хоч якось порозумітися з тими, хто був на його боці.

— Я не чекав, присягаюся! — тремтячими губами промовив Ігор. – Чесне слово. Адже ми 8 років разом. Двоє дітей. І за весь цей час я жодного разу, розумієте, жодного разу не попадався. А тут! Я не знімаю з себе вини. Ні.

Так, я був неправий. Хоча якщо вдуматися, то в чому мене звинувачують? У чому такому я був не правий? Що привів у дім іншу? Але ж я не знав, що Інна повернеться додому раніше. Ну, слово честі, не знав. Ну ви мені вірите?

— Ми віримо, віримо, — відповіли ті, хто співчував.

— Якби я тільки знав, що Інна заявиться раніше і виявиться такою мстивою. Якби я знав.

— І що ти зробив би тоді? – поцікавилися співчуваючі.

— Я був би обережнішим, — відповів Ігор. – Я не приводив би Діану до себе. Ми поїхали б до неї. А зараз? Навіть не знаю, що робити. Але найприкріше, знаєте, що?

– Що?

— Що всі ці роки, що ми разом, Інна прикидалася невинною тихонею. Хочете, вірте, хочете, ні, але я жодного разу грубого слова від неї не чув. За весь час. Навіть коли я ображав її незаслужено, вона терпіла. Ви розумієте, чого це призвело?

– До чого?

— До того, що вона тим самим ввела мене в оману. І я вирішив, що мені дозволено все. Я був упевнений, що Інна стерпить будь-яку мою провину. Навіть якщо дізнається, що зустрічаюся з іншими. Можна сказати, що це вона у всьому винна. Своїм всепрощенням вона мене провокувала на постійний обман!

— Вона просто хитра та підступна жінка, — наполягали ті, хто співчуває. — І добре, що тепер ти знаєш про це.

— Та мені тепер що з того, що я знаю? – сердився на них Ігор. — Якби я знав раніше — інша річ. Я б тоді не був таким сміливим та самовпевненим, коли запрошував до себе Діану.

— А Діана як?

– Що як?

— Тримається?

— А що їй буде? Весь удар прийшовся на мене. Діана взагалі залишилася осторонь. Знати мене не хоче. На дзвінки не відповідає. Поняття не маю, що з нею, і це мені зовсім не цікаво. Не до Діани мені зараз, розумієте?

— Значить, ця твоя Діана теж хитра і підступна інтриганка.

— Може, й так, — сумно погодився Ігор. – Тільки Діана, між іншим, як відчувала. Попереджала мене. Побоювалася щодо того, що раптом дружина раніше повернеться. Мені б до її слів прислухатися, а я, навпаки, ще сміливішим став. Сказав, що мені начхати на дружину.

— Загалом, — погодилися співчуваючі, — ти мав право так говорити. Це твоя квартира. А Інна не працює. Сидить разом із дітьми на шиї. Вдома цілими днями. А ти – господар. Тому що єдиний у родині годувальник.

– Ось! І я так думав. Квартира моя! Єдиний годувальник теж я! До того ж вона мало не щодня казала мені, що любить мене. Пилинки з мене здувала. Виконувала будь-яку мою забаганку. І ось тепер ви бачите, що це було за кохання.

— Хитра, підступна, лицемірна інтриганка, — хитаючи головами, промовили співчуваючі.

— І що тепер робити? — мало не плачучи, спитав Ігор.

— Уявлення не маємо, — відповіли співчувальні. — Але одне знаємо точно, Ігоре. Що не хотіли б опинитись на твоєму місці. Ворогу не побажали б.

— Та це зрозуміло, — погодився Ігор, згадуючи той злощасний день, коли він просто неуважно слухав дружину.

Місяць тому, у п’ятницю, Ігор прокинувся рано-вранці, побачив, що дружини поряд немає, і вирішив, що вона вже поїхала з дітьми на дачу.

Чому він так вирішив? Тому що в четвер увечері Інна повідомила йому, що збирається їхати рано-вранці в суботу до своєї мами на дачу. Ось про суботу Ігор і не почув. І подумав, що вже завтра рано-вранці Інна з дітьми поїде. І немає нічого дивного, що прокинувшись вранці, і не побачивши поряд дружини, він подумав, що вона поїхала.

— А коли така справа,— сказав собі Ігор,— то й на роботу я сьогодні не піду. Зараз зателефоную своєму заступнику і скажу, що погано почуваюся.

Поговоривши із заступником, Ігор зателефонував Діані.

— Моя до понеділка буде на дачі, — сказав він. – І якщо ти мене по-справжньому любиш, то доведи це.

– Як? – не зрозуміла Діана.

— Приїжджай зараз до мене.

Діана не одразу погодилася. Виправдовувалася поганим передчуттям. Але Ігор наполяг на її приїзді. Сказав, що якщо вона не приїде, він серйозно замислиться про щирість її почуттів.

І Діана приїхала. А що їй лишалося робити? Як вона могла довести, що любить Ігоря.

– Я ще навіть не снідала, – зізналася Діана, коли приїхала.

— Так зараз і поснідаємо, — радісно промовив Ігор.

Він показав гості, де кухня та інше необхідне для приготування смачного сніданку. Сказав, що чекатиме сніданок у спальні.

За півгодини сніданок був готовий, а вже за дві години Інна з дітьми, як ні в чому не бувало, повернулася додому.

А чому вона не мала повернутися додому? Адже на дачу з дітьми вона мала поїхати завтра. А сьогодні, оскільки ніч була спекотною і задушливою, вона просто вирішила раніше встати і піти з ними гуляти. Погуляла та повернулася. І повернулася в самий невідповідний момент.

Ігор і Діана були такі зайняті, що, звичайно ж, не чули, як відчинилися двері, і в кімнату ввійшла Інна. І Інні навіть довелося вимовити кілька слів, щоб привернути до себе увагу.

— Ви чого розкричалася? – суворо запитала Інна. – На сходах чути.

Ігор та Діана одночасно подивилися на Інну. Ігореві для цього довелося озирнутися назад.

— Тихше можна? — пошепки сказала Інна. — Дітей налякали.

Діана та просто одразу злякалася і сховалася під пледом. А Ігор – ні. Не злякався. Навпаки. Сміливо зажадав від дружини пояснення її негідної поведінки. Намагався зрозуміти, чому вона заявилася додому раніше часу. Нагадав, що її чекали лише у понеділок. Дивувався, чому вона не зателефонувала і не попередила.

До того ж, не забув додати, що йому начхати на все. І нічого пояснювати, а тим більше виправдовуватись, він не збирається.

— А якщо тобі щось не подобається, — додав він, — то можеш іти. Утримувати я тебе не маю наміру. Обійдусь і без тебе. Забирай дітей та їдь до мами своєї. Ось вона зрадіє.

Ігор говорив довго та впевнено. А коли він, нарешті, замовк, Інна вирішила сказати кілька слів.

– Я піду, Ігоре, – спокійно відповіла Інна, уважно оглядаючи кімнату, – але знай. Я тобі помщуся.

— Та помстися скільки завгодно, якщо тобі легше стане, — сказав Ігор, радіючи тому, що все так швидко, а головне, легко закінчилося. – Знайшла чим лякати. Помститься вона.

Вислухавши чоловіка, Інна вийшла зі спальні та зачинила двері.

На той момент Ігор ще ні про що таке не думав. І тільки коли вони з Діаною захотіли вийти, стало зрозуміло, що це не так просто, як вони думали. Одягу не було. А двері були зачинені на замок.

Звичайно ж, Ігор та Діана почали вимагати негайно повернути їм одяг та випустити їх.

— Випущу, — відповіла Інна. – Але не зараз. Доведться потерпіти.

Ігореві не хотілося чекати. І він навіть намагався виламати двері. Але в нього нічого не вийшло.

– Змиріться, – сказала Інна. — І сидіть там тихо, як хочете сьогодні звідси вийти. Не кричите і не стукайте, бо дітей лякаєте. Сказала, випущу, отже, випущу. А стукати і кричати безглуздо. Можете поки що телевізор подивитися.

І Ігор упокорився.

– Гаразд, – сказав він Діані. – Подивимося телевізор. Нічого вона нам не зробить. І рано чи пізно вона нас випустить. І тоді я влаштую їй.

І Ігор із Діаною стали дивитися телевізор. А що їм ще робити? У них навіть телефонів при собі не було.

– Звичайно, я розумів, – розповів пізніше Ігор, коли вже все було далеко позаду, – що Інна захоче мені помститися. Жінки вони всі мстиві. Як кішки. Тим більше, що Інна сама мене про це попередила. Але ж я як міркував? Коли це ще буде? Так? Мине час, і вона охолоне. Ну, не знав я, що мститися вона стане одразу. Ось одразу. І все тут. Не знав.

А найголовніше, що мені й на думку не могло спасти, що помста її виявиться настільки безжальною. Чесно скажу, був готовий. Тільки не до такого. Навіть припускав, що вона помститься мені з іншим, і був готовий до цього. А вона… І ось як мені тепер жити?

Що зробила Інна? Зачинивши двері спальні на замок, вона одразу зателефонувала своїм батькам та батькам Ігоря. І попросила їх терміново приїхати до неї по важливій справі.

— Що саме сталося, не скажу, — відповіла на їхні запитання Інна. — Приїжджайте самі все побачите. Без вас мені з цим не впоратися.

Чому вона так зробила?Тільки з однієї простої причини. Справа в тому, що і батьки Ігоря, і її батьки Ігоря дуже любили і повжали. І любили його більше за неї.

Навіть коли Інна скаржилася комусь із них на Ігоря (чи його батькам чи своїм) на грубість або те, що Ігор часто не ночує вдома, ніхто з них на це не звертав уваги. І її рідні мама з татом, і свекруха зі свекром, всі, як один, переконували Інну в тому, що з Ігорем їй просто пощастило, що вона повинна молитися на нього без утоми весь день біля ніг у нього валятися.

— Та Ігор твій мало того, що чесний і зразковий чоловік, — казали вони, — то ще й успішний підприємець, і грошей багато заробляє. Знаєш, скільки в нього рахунків у різних банках? А нерухомості скільки! Має три квартири, які він здає.

Кому ти потрібна з двома дітьми? Подумаєш, сказав грубе слово! А ти терпи. Тому що він правильно сказав. Сама винна. І що вдома твій чоловік не ночує, теж ти винна. Ти, дівчинко, ти. У хорошої дружини чоловіки завжди ночують тільки вдома. У собі копайся, а не в нашому улюбленому та дорогому синові та зяті.

Ось Інна і терпіла, і копалася у собі, і вважала себе винною. А тут така подія! Ну як було не подзвонити його та своїм батькам?

Можливо, якщо б справа обійшлася тільки родичами Інни та Ігоря , нічого особливо страшного і не сталося б. І улюбленого сина та зятя, напевно, зрозуміли б і пробачили. І на цьому справа б закінчилася.

Але Інна зателефонувала ще декому.

Справа в тому, що коли вона виходила зі спальні, вона прихопила не лише одяг Ігоря та Діани, а й сумочку Діани. У сумочці знайшла її телефон. І виявилося, що Діана заміжня. І в неї, і її чоловіка також є батьки. Ось їх Інна і запросила в гості, по терміновій справі, що стосується Діани.

І вже за годину у квартирі зібралося багато народу. І всі чекали на пояснення.

Інна впустила їх у квартиру, обіцяла сюрприз і просила поводитися дуже тихо.

– Зараз ви все дізнаєтесь, – шепотіла вона. – Зараз ви все зрозумієте. Лише тихо. Проходьте на кухню та чекайте.

– Чого чекати? — дивувалися ті, хто приїхав раніше.

— Коли зберуться всі, — відповіла Інна. – Не хвилюйтеся. Залишилося недовго. Повірте, буде весело. Вам сподобається.

А коли всі запрошені були у зборі, Інна підвела їх до дверей спальні та відчинила їх.

— Прошу, — сказала вона, відчиняючи двері.

Сама Інна вирішила до спальні не заходити. Навіщо? Там і без неї нудно не було. Інна просто забрала дітей та поїхала з ними на дачу.

Першими увійшли до спальні теща та тесть Ігоря. За ними — його мама та тато. Ігореві, звичайно ж, одразу стало страшно. Але він узяв себе в руки і відразу вигадав виправдувальну промову. Ось тільки вимовити цю промову не встиг. Тому що до спальні увійшло ще п’ять чоловік (троє чоловіків і дві жінки), яких він не знав.

– А це ще хто? – поцікавився Ігор у Діани.

– Мій чоловік, мої батьки і… батьки чоловіка, – злякано відповіла Діана.

Ігореві стало страшно, і він не придумав нічого кращого, як сховатися під ковдрою.

У квартирі почався галас Якби сусіди не викликали поліцію, то невідомо, чим усе це закінчилося б.

А через якийсь час Інна подала на розлучення і на поділ всього того, за що всі так сильно любили Ігоря. І що сам Ігор помилково вважав лише своїм.

Чому він так вважав? Не зрозуміло. Адже придбано це було все у шлюбі, а жодного шлюбного договору між Інною та Ігорем не було.

І ось тепер минуло вже багато часу, і Ігор з Інною були розлучені, а майно поділено, але Ігор досі не може прийти до тями і вирішити, як йому жити далі.