Дружину зайнятися собою мотивує лише загроза розлучення

Ми одружені п’ять років, уже три рази у нас із дружиною доходило до розмов про розлучення. Я не лякав, а щиро був готовий розлучитися, бо жити поруч із лінивим тюленем мені не хотілося.

Перший рік дружина якось протрималася. І до залу ходила, і за собою стежила, і чимось цікавилася. А потім дуже швидко забила на все це.

Перестала фарбуватися, доглядати за шкірою, нормальні речі змінилися на якісь безформні балахони.

Якщо раніше ми якось цікаво проводили час, то тепер у неї з інтересів залишилися тільки примітивні серіали і шоу.

Голову вона могла помити двічі на тиждень, хоча в неї волосся привчене вже до частих помивань. Замість нормальних зачісок на голові все частіше почала з’являтися неохайна гуля.

Коли я вперше побачив, що дружина розсікає квартирою в якійсь затрапезній футболці і моїх шортах, у мене все опустилося. Хотіти таку жінку дуже проблематично.

Я їй спочатку натякав, що непогано б упорядкувати себе. Але дружина всі мої спроби ігнорувала, тож я вирішив, що роблю надто тонкі натяки.

Став говорити вже відкрито, що мені її зміни не подобаються. Вона набрала вагу, їсть усілякий фастфуд, від чого в неї зіпсувалася шкіра. На голові якийсь безлад.

У мене було відчуття, що я не з дружиною живу, а з одногрупником у студентському гуртожитку. Вдома бардак, дружина виглядає погано, спільних захоплень різко стало по нулях.

Про яке сімейне життя тут можна говорити? Я не міг змусити себе лягти з нею в одну постіль, мені цього не хотілося. Та й вона ініціативу не дуже виявляла.

Тоді я вперше озвучив ідею розлучення. Це не було жартом, я не намагався так маніпулювати людиною. Просто зрозумів, що це не та жінка, яку я покохав.

Були сльози, були з’ясування стосунків, де не соромився прямо і безпосередньо зазначати, що мені не подобається. Не щоб уколоти і зробити боляче, а щоб вона зрозуміла суть проблеми.

Дружина випросила два місяці, щоб виправити ситуацію. Я не вірив, що в неї вийде, але вирішив, що два місяці погоди не зроблять, тож погодився.

Я помилявся, за два місяці дружина повернулася до того стану, в якому вона мені подобалася. Вагу, звичайно, зігнала не всю, але хоча б зайнялася цим, я бачив успіхи.

У нас все стало, як і раніше. Дружина доглянута, не їсть перед телевізором, одягається стильно, згадала, що існує світ за межами квартири. Мене такі зміни приголомшили та порадували. Я знову бачив перед собою ту жінку, яку закохався – яскраву, цікаву, різнобічну. Звичайно, думок про розлучення вже не було, я вирішив, що кризу ми пережили, а далі буде лише краще. І аж два роки так і було.

Потім дружина знову почала перетворюватися на ненодоглянуту жінку, лінується, веде рослинний спосіб життя. Знову почалися проблеми, які ми вже пережили.

Я подумав, що дружина може мати якусь особистісну кризу, порадив їй звернутися до психолога, можливо, їй самій стало б легше. Але дружина до психолога не пішла, зате почала мене звинувачувати у надто високих вимогах до неї. Я послухав, потерпів, спробував щось змінити, але натрапив на стіну.

Дарую дружині сертифікати в магазин косметики чи одягу – вона їхній сестрі віддає. Запрошую на виставу чи концерт – їй ліньки, вона втомилася, їй не хочеться. Кличу в похід – знову купа відмовок у відповідь.

Повернулися на початок, як кажуть. Якщо людині так комфортно, то нехай живе, а я так жити не хочу. Запропонував розлучитися і зловив дежавю.

Знову дружина плаче, просить час, обіцяє виправитись. Знову даю час, за який дружина знову перетворюється на мою кохану жінку.

Але я вже розумію, як швидко дружина може повернутися у вихідний стан. Однак дружина намагається, у нас знову настає благодать у стосунках.

Дружина обіцяє, що тепер ось так добре буде завжди, вона все зрозуміла, усвідомила, мене втрачати вона не хоче, та й їй рослинний стан не подобається.

І ось зараз я знову спостерігаю знайому до болю картину – дружина знову скочується. Розумію, що ось тепер усе, наче розлучення, бо постійна гойдалка мене дістала.

Не хочу я шантажувати дружину розлученням. У мене таке відчуття, що їй у кайф жити на дивані і дивитися свої серіали, а заради мене вона себе ламає. Але все життя так продовжуватися не може.

Зараз у нас знову була розмова про розлучення, все за старою схемою, але я вже не знаю, чи є сенс давати їй час. Знаю, що вона виправиться, але чи є у цьому сенс?

Колись або мені набридне її підпинати, або їй набридне під мене підлаштовуватися. Думаю, варто розійтися вже зараз і не мучити одне одного.