Друг чоловіка розлучився і тепер постійно вимагає підтримки від нашої сім’ї, а в нас теж є свої справи і своє життя

Донедавна в мене з чоловіком було все добре. Ми з Дімою разом уже понад двадцять років. У нас прекрасна сім’я: свій будинок, двоє дітей, кішка, собака. І мені завжди здавалося, що ми живемо в повній гармонії. Ходимо на роботу, виховуємо дітей, а вільний час проводимо разом. А потім у нашому житті з’явився Олег. Це старий друг мого чоловіка, з яким вони разом ще в інституті вчилися і жили в одній кімнаті в гуртожитку.

Потім, звісно, їхнє життя, так би мовити, розкидало в різні боки, і вони вже мало спілкувалися, але все одно намагалися підтримувати зв’язок.

А кілька місяців тому Олег раптом з’явився на порозі нашого будинку, як грім серед ясного неба.

– Привіт, Алінко! – радісно привітав мене він. – А я до вас у гості. З новинами.

І вивалив на мене два пакети з продуктами: ігристе, ікра, червона риба та інше.

– Проходь, – сказала я. – Розкажеш, що в тебе за новини.

Виявилося, що Олег розлучився. Дружина забрала доньку і поїхала в Краснодар.

– Сильно переживаєш? – запитав у нього мій чоловік.

– Та ні, нормально, – відмахнувся він. – Навпаки, я задоволений усім. Давно вже пора було.

Але, по-моєму, розлучення якраз-таки сильно позначилося на психіці Олега. Він і раніше був весь такий активний і веселий, але в межах норми. А зараз це виглядало якось неприродно і трохи лякаюче. Як буває, коли людині дуже погано, але вона щосили вдає, що все гаразд.

– А поїхали в бар? – несподівано запропонував Олег. – Або в більярд? Або в караоке?

– Олеже, ну яке караоке, – посміхнулася я. – У нас діти вже спати лягли.

У цей момент Діма акуратно відвів мене вбік і попросив:

– Алін, ну давай я з ним з’їжджу, ти не проти? Бачиш же, що він на взводі.

– Бачу, – зітхнула я. – Гаразд, погуляйте.

За кілька хвилин чоловіки зібралися і поїхали. Повернувся Діма тільки під ранок.

– Слухай, давно я так не відривався, – сказав він. – Ніби двадцять років із плечей скинув!

– Рада за тебе, – посміхнулася я. – Олегу-то як, стало легше?

– Та він же не зізнається, що йому погано, – зітхнув Діма. – Але мені здається, йому зараз потрібна підтримка друга.

– Ну підтримуй, – відповіла я.

Відтоді Діма й Олег стали зустрічатися частіше. І я була б не проти, якби друг мого чоловіка просто приходив до нас у гості. Або якби ми зустрічалися разом, наприклад.

Але ні, Олегу цього було мало! Йому обов’язково треба було взяти Діму і кудись із собою відвезти. Наприклад, якось ми з чоловіком і дітьми зібралися на вихідні поїхати на дачу. Але в останній момент Діма сказав мені:

– Слухай, мене тут Олег покликав у караоке.

– І що? – не зрозуміла я.

– Ну я, напевно, з ним поїду, – відповів він.

– У сенсі? – не зрозуміла я. – Ми ж на дачу зібралися.

– Алін, я ж тобі розповідав, що в нього зараз складний період, – сказав мені чоловік. – Я не можу його так кинути. Треба підтримати. А до вас із дітьми я завтра вранці приїду.

Тільки от приїхав він не вранці, а вже ближче до вечора. Мовляв, Олег перепив, і не можна було його одного залишати. І сам Діма теж не виспався, тому в ті вихідні ми з ним по дачі практично нічого не зробили. Чим я, звісно, була незадоволена.

А найнеприємніше, що відтоді подібні епізоди стали повторюватися все частіше. Тільки-но ми з Дімою побудуємо якісь плани на вихідні, як тут же з’являється Олег і забирає мого чоловіка!

У якийсь момент мені це набридло, і я вирішила серйозно поговорити з Олегом.

– Слухай, по-людськи я тебе розумію, – сказала я. – Розлучення, розставання з дитиною, це все важко. І я не проти того, щоб Діма тебе, як друг, підтримував. Але ти його буквально забираєш у сім’ї!

– Аліна, я не думав, що створюю вам незручності, – сказав Олег. – Я ж просто іноді проводжу час із найкращим другом, що в цьому такого?

– Це не «іноді», – уже ледь не закричала я. – А кожні вихідні. Сходи вже до психотерапевта!

Загалом, він на мене образився. Але перестав постійно кликати Діму на свої гулянки. Спочатку чоловік навіть засмучувався, але потім повернувся до колишнього сімейного життя. І мені трошки соромно за це, але все ж я думаю, що сім’я має бути на першому місці.