Доросла донька мого чоловіка від першого шлюбу постійно просить у нього гроші, а у нас є спільні діти, яких ще піднімати треба

Серед чоловіків є така думка, що жінка з дітьми від попереднього шлюбу, це дуже складно, і одружуватися з такими не варто. Але чомусь мало хто замислюється, що виходити заміж за чоловіка, який має дітей, теж нелегко.

Я опинилася саме в такій ситуації. Мій чоловік Коля старший за мене на десять років. Ми одружилися, коли мені було двадцять дев’ять, а йому майже сорок.

Я знала, що має доньку, якій на той момент було чотирнадцять років. Знала, що Коля чесно платить аліменти, та й загалом проводить із нею достатньо часу. І на той момент я не бачила в цьому жодної проблеми, навпаки, мені це здавалося відмінним показником того, якою вона є хороша людина і батько. На такого можна покластися, такому можна довіряти.

Через деякий час у нас народилися свої діти – дві доньки. І тут мій чоловік теж показував себе чудовим батьком. Допомагав мені з дівчатками з самого першого дня їх народження, і завдяки цьому мої перші роки материнства пройшли легше, ніж, наприклад, у більшості моїх подруг, чоловіки яких їм не допомагали.

Ще в цей час Коля зі зрозумілих причин став приділяти менше уваги своїй дочці від першого шлюбу – Єві. Звичайно, коли вдома дві маленькі дитини, а ще є робота, складно знайти хоч якийсь вільний час.

Я тоді про це особливо не замислювалася, тим більше мені здавалося, що Єва вже дівчина доросла, навряд чи їй потрібен батько так сильно як її маленьким зведеним сестрам.

Однак потім з’ясувалося, що старша дочка, яка звикла до постійної уваги батька, дуже важко переживала появу інших дітей, і що їй стало приділятись менше уваги.

Потім, коли наші з Колею дочки вже підросли, почали ходити до школи, він знову спробував відновити спілкування зі старшою дочкою. А та ніби почала мстити за те, що їй не приділяли уваги, чи намагатися це компенсувати.

Це виявлялося досить дивно. При тому, що Єва була вже цілком дорослою дівчиною, жила окремо від матері, працювала, у неї була купа подруг і молодий чоловік, вона почала трясти Колю з кожного приводу.

Наприклад, якось зателефонувала йому посеред ночі і сказала, що, здається, у неї aпeндицит.

І Коля замість того, щоб за логікою речей запропонувати їй викликати швидку, сам помчав до неї, відвіз до лікарні і там пробув з нею в приймальному відділенні до самого ранку.

Нічого не було. Ні, я все розумію, страшно, коли думаєш, що в тебе трапилося щось серйозне зі здоров’ям, але ж вона могла подзвонити своєму хлопцеві чи матері. І, мабуть, цей випадок був чимось на кшталт перевірки. На що здатний Коля заради доньки? Далі Єва вже заходила все сильніше та сильніше.

Взагалі, після того, як їй виповнилося вісімнадцять, і Коля перестав платити аліменти, вона ніколи в нього грошей не просила. Він сам їй підкидав на день народження, новий рік, восьме березня, день студента тощо.

А тут вона сама зателефонувала батькові і сказала, що їй потрібна нова сукня на весілля до подруги, а грошей не вистачає. І попросила в нього шість тисяч. Немаленька для нас сума, але Коля переказав.

Далі такі випадки стали повторюватися. То вона хоче подарунок матері на день народження зробити, то пральна машинка зламалася, то телефон розбила. І суми вона просила не астрономічні, але це робила часто. При тому, що у нас із Миколою двоє дітей-школярів, на яких витрат теж дуже багато.

Я вирішила поговорити із чоловіком на цю тему.

– Колю, – сказала я. – Єва вже доросла людина. Вона працює, живе окремо та цілком здатна себе забезпечувати. У неї навіть хлопець є, хай він їй гроші й дає! Чому ти це робиш?

– Ну, як я можу їй відмовити! – зітхнув Коля. – Ми з її матір’ю розлучилися, коли Єві було лише дев’ять. Потім, коли в нас з тобою з’явилися діти, Єва навчалася у старших класах, вважай найскладніший період. І я тоді її покинув. Треба хоч зараз підтримати.

Ні, я навіть можу зрозуміти почуття Єви, але, мені здається, подібні питання треба опрацьовувати з психологом, а не качати з батька гроші, будучи дорослою жінкою.