Донька оскаженіла через подарунок мого чоловіка на 14 лютого і не бажає нічого чути про моє особисте життя.

Після всесвітнього дня закоханих я в засмучених почуттях. Усе через моїх дітей. А точніше через їхню реакцію на мого молодого чоловіка.

У мене двоє дітей. Обидвоє підлітки, доньці 15 років, а синові 13. З колишнім чоловіком, їхнім рідним батьком, ми розлучилися трохи більше двох років тому. Розлучилися ми з ним цивілізовано, без усіляких сварок, скандалів і звинувачень. Кожен сам знав свої помилки і визнав їх, але було вже пізно налагоджувати стосунки.

Моя вина була в тому, що я мало уваги приділяла чоловікові, всю себе віддавала дітям, не доглядала за собою. Чоловік якийсь час намагався до мене достукатися, але потім втратив до мене інтерес і став задивлятися на інших жінок. Так у нього з’явилася коханка, яка зараз уже стала його новою дружиною.

Коли я почала здогадуватися про походеньки чоловіка, не стала мовчати і запитала його про все прямо в лоб. Він зізнався. Вирішили розлучитися, але дітям справжню причину розлучення не сказали. Сказали, що просто більше не любимо одне одного і нам важко жити під одним дахом. Спочатку син і дочка дуже сильно переживали, але з часом змирилися.

Чоловік переїхав жити до своєї коханки, але, як я вже сказала, діти про це не знали. Їм ми сказали, що тато живе в орендованій квартирі і зустрічатися з ним можна тільки в нас удома, бо в його новому житлі дуже сувора господиня.

Чоловік приїжджав кожні вихідні до дітей, проводив час із ними, а я в цей час завжди намагалася кудись піти. Мені не дуже хотілося його бачити.

Приблизно через рік чоловік одружився з тією жінкою, довелося розповісти все дітям, приховувати вже не було сенсу. Діти були дуже засмучені й ображені, якийсь час навіть не хотіли бачитися з батьком.

Чоловік намагався з ними домовитися, але вони поставили умову: вони нічого не хочуть чути і знати про його нову дружину, про знайомство з нею не може бути й мови. Чоловік погодився, хоч і неохоче.

Я завжди намагаюся перед дітьми виглядати правильною мамою, намагаюся подавати їм гідний приклад. При цьому всьому в моєму житті присутні і розваги з подругами, походи в кафе і караоке.

Якщо я хочу відпочити або збираюся кудись із подругами, то дітей зазвичай відводжу до бабусі. Кілька місяців тому я вибиралася з подругами в боулінг і там познайомилася з чоловіком, з яким у мене закрутився роман.

Йому 47, розлучений, живе один. У нього доросла донька, якій 22 роки. Він дуже турботливий, добрий і уважний.

Я одразу розповіла Андрію про свою сім’ю.

– Я не хочу одразу розповідати своїм дітям про наші стосунки. Вони дуже болісно сприйняли розлучення, і я не хочу їх зайвий раз травмувати, – пояснила я Андрію.

Він усе сказав, що все розуміє і не буде квапити події. Ми стали зустрічатися потайки. Андрій зустрічав мене з роботи на машині, дорогою додому ми могли заїхати в кафе повечеряти. Іноді на вихідних, коли діти були в бабусі, ми проводили час разом.

Я нікому не розповідала про наші стосунки, щоб не дізналися діти, це було секретом. Тим паче, тоді я не розуміла, наскільки серйозні його наміри, і не хотіла, щоб син із донькою переживали через це. Бігала на побачення до коханого потайки від сім’ї. Почувалася так, ніби мені знову 17.

Андрій виявився дуже порядним і надійним. Мені було з ним дуже комфортно. Я вперше за кілька років відчула, що мене цінують і розуміють, відчула себе красивою і бажаною.

Усе йшло чудово, поки не настав День святого Валентина. На день закоханих Андрій із самого ранку подарував мені величезний букет квітів і коробку солодощів. Природно, ховати все це не мало сенсу. Вдома діти відразу накинулися на мене з розпитуваннями. Я не стала лукавити і розповіла все як є.

Дочка влаштувала мені справжню істерику. Назвала мене брехливою і лицемірною, сказала, що я така сама, як і батько.

– Ти взагалі не повинна влаштовувати своє особисте життя, поки ми не виростемо і не з’їдемо! – волала донька.

Я намагалася тримати себе в руках і розмовляти спокійно, пояснювала, що таке трапляється, не бути ж мені одній весь час. Тим паче, я спеціально не шукала стосунків, так уже вийшло. Син просто мовчки закрився у своїй кімнаті й не розмовляв зі мною.

Потім діти, нібито змовилися, прийшли до мене і поставили черговий ультиматум. Вони не хотіли нічого чути й знати про мого чоловіка, як і про нову дружину їхнього батька.

Поки нічого не стала говорити Андрію, ми продовжуємо зустрічатися. Мені він дуже подобається, відчуваю, що це моя людина, але ще відчуваю, як мої діти від мене віддалилися, особливо дочка.

Але стали з’являтися думки про те, щоб розлучитися з Андрієм через дітей. Дуже боюся втратити з ними контакт, тим більше в такому важкому перехідному віці. Водночас у мене великий страх, що в старості я залишуся сама. У мене була така знайома, яка присвятила дітям усе своє життя, поставила хрест на собі й на стосунках із чоловіками, а тепер лишилася сама, ніхто з дітей із нею не спілкується.

Хочеться зберегти близькі стосунки з дітьми, але й стосунки з Андрієм мені теж дорогі. Не щодня зустрінеш людину, яка тебе розуміє і приймає.