Донька народила трьох дітей і тепер постійно пиляє зятя тим, що сама не справляється з господарством

– Троє! Троє дітей, а мізки так і не працюють! Про що тільки думає?! І де я помилилася, виховуючи її? – лаялася я сама з собою.

А як не лаятися? Дашка, моя донька, народивши трьох дітей, почала чудити. Буквально вимотує свого чоловіка постійними скандалами. Хоче все й одразу! І щоб за красиві очі!

Росла Дарина гарною дівчинкою. Село у нас велике, та й школа чудова. Навчалася донька на відмінно, займалася гімнастикою і хореографією. Обличчя і фігурка як у порцелянової лялечки! Хлопці за неї з дитинства билися.

Дмитро за Дашкою з першого класу залицявся. Після служби в армії він поставив великий будинок, купив трактор і прийшов свататися. Весілля гуляли всім селом три дні.

Перший час усе було добре. Зять справлявся з усім сам. Через два роки народилася онука Таня. Побачивши їхню щасливу сім’ю, моїй радості не було меж!

Ще за кілька років Дашуля потішила нас двійнятами – онук і онука! Саша і Саша! Молодій сім’ї стало важкувато.

У міру сил я допомагала з онуками, одним-то важко все встигнути, благо живу я в сусідньому будинку. Ось і виходить, що майже щодня я буваю у дочки. Тільки не подумайте, що я нав’язуюся. Ні. Дашка з Дмитром самі постійно мене до себе кличуть.

Так от, після народження двійні на порядок денний вийшло грошове питання.

– Милий, там сусід із відрядження повернувся. Каже, добре заробив. За три місяці заплатили більше, ніж за рік заробляв. Поговори з ним. Їм там начебто трактористи потрібні, – Дашка запропонувала чоловікові варіант вирішення фінансової проблеми.

– Добре, поговорю. Тільки відрядження довгі. Як ти тут без мене з господарством упораєшся? – заздалегідь уточнив у неї Митя.

– Впораємося, не переживай! Сусід сказав, відрядження у них 2/2, 3/3, 4/2 або 6/3. Домовишся 3/3, так щоб вахта на зиму і літо випадала. Сам зможеш зорати і посадки встигнемо зробити. А влітку я сама за всім догляну. Якщо що, батьки допоможуть, – відповіла Дарина.

Хлопець поговорив із сусідом, з’їздив у контору і, взявши анкету, зібрав раду з ріднею. Його батьки і ми з чоловіком були не проти підтримати молодих. Митя почав мотатися на Північ у відрядження.

Згодом моя мила донька почала заводитися. З кожним відрядженням атмосфера в їхній родині катастрофічно погіршувалася.

– Ти мене кинув одну з дітьми! Спробував би сам впоратися з усім без допомоги! Тобі легко говорити! А мені що робити? Я втомилася! – почула я чергову гучну розмову доньки з чоловіком.

Такі скандали стали класикою в їхній родині.

«Треба виручати зятя, – подумала я. – Інакше донька його заклює, і невідомо, чим усе закінчиться. Зрозуміло тільки одне: нічого доброго не вийде!»

– Донечко, не сердься! Дмитро ж не на риболовлі чи на полюванні з мужиками. Він гроші заробляє. Хороші гроші!

– Ага! Запрацювався, бідненький! А я що, прохолоджуюся тут?! Дітей у садочок збери, курей із хрюшками годуй, город, сад, заготовки! Одного прання стільки, що звихнутися можна! – картинно запричитала донька.

– От мені тільки не розповідай! Прання? Дмитро кому пральну машинку-автомат купив? На все село тільки три будинки, де вода підведена! Мужик і тут усе встигає, і заробляє добре! Чого не вистачає? Думаєш йому там на бульдозері легко?! – розлютилася я.

– Мамо! Ти чому його захищаєш?! Йому з трьома дітьми возитися не треба! Та й тобі легко говорити, ти ж мене одну ростила! – продовжила свої скарги на тяжку жіночу долю Дарина, заодно зачепивши і мою рану.

– Що? Троє дітей тобі заважають? – не витримала я цей потік необґрунтованих систематичних скарг. – Так якого дідька ви стільки нарожали?! Тяжко їй! Хіба твій чоловік із ними не займається? Скільки приходжу, тільки його з дітьми й бачу! І від Дмитра я ще жодного разу такої маячні не чула!

– Мамо! Як ти можеш? – перейшла на крик Дашка. – Іди геть! Якщо ти не любиш ні мене, ні онуків, забирайся!

– Як це не люблю? – сторопіла я.

– Геть звідси! – нічого не чуючи, кричала донька.

– Гаразд. Остигнеш, поговоримо, – відступила я.

Тоді я пішла. Але тепер шкодую. Слова, що вилетіли в запалі й на емоціях, розсварили нас. Сильно. З онуками і зятем я продовжую спілкуватися. Переживаю за них! У їхньому домі краще не стало.

Моя Дарина так нічого й не зрозуміла, продовжує пиляти чоловіка. А сенс? Ну звільниться він і приїде назад. Стане працювати в колгоспі за копійки. Знову почнуться проблеми з грошима. І знову будуть скандали. Порочне коло. Що робити, не знаю. Як її напоумити? Сама ж руйнує свою сім’ю!