Донька мені дзвонить, що приїде 24 грудня, щоб на наступний день Різдво відсвяткувати. Але я так не хочу, я хочу 7 січня, ніяк її переконати не можу

Живу я одна, 28 років тому не стало мого коханого чоловіка. Доньці вже 39 років, і вже 11 років, як живе в Польщі. Бачимось ми раз, максимум два на рік. Як правило, вона приїжджає до мене на святвечір, а на наступний день ми зустрічаємо Різдво. Приїджає вона з чоловіком та дітьми. І ці дні – найкраще, що є у моєму житті.

Різдво – це взагалі моє найулюбленіше свято. Всі рідні і близькі разом, сидимо, колядуємо. Принаймі так було раніше. Майже 30 років тому назад не стало мого чоловіка, 8 років тому пішла моя сестра, її два сини з сімʼями переїхали в Америку. От і залишилася я одна-однісінька.

Єдина відрада – приїзд донечки з чоловіком та дітьми. Але цього року донька вирішила мене порадувати. Сказала що будемо Різдво святкувати не 7 січня, а 25 грудня. Я все розумію, це правильно.

Але 7 січня – це все, що в мене залишилося. Я звикла саме так святкувати, всі мої приємні спогади асоціюються саме з цим числом. І як я доньку не намагалася переконати, вона непохитна – святкуємо двадцять пʼятого. Два рази відсвяткувати не вийде, вже 27 грудня вона планує вертатися.