-Дочко, переїжджай, там обласний центр, перспектив більше, ніж у нас в містечку. До того ж, якщо щось трапиться, спадкову квартиру твій чоловік не зможе розділити.

Чотири  роки тому ми з чоловіком  одружилися і пішли жити у квартиру, яка дісталася свекрусі від її матері в спадок. Свекруха в мене молода, їй була 44, а моєму чоловікові 27.  Вона тоді нас пустила жити, сказавши:

– Живіть, а я потім на сина дарчу зроблю.

Але обставини злегка змінилися, через два роки у нас народилася дитина, а потім чоловік свекрухи, він же вітчим мого чоловіка застукав свою дружину в ліжку з молодим коханцем, приблизно ровесником його пасинка.

Вони прожили разом 20 років. Вітчим взяв заміж тоді ще молоду вдову з дитиною, жити стали в його квартирі. З якої тепер невірну дружину і виставляли. Тепер свекруха хотіла продати квартиру, в якій ми жили, а потім поїхати в інше місто зі своїм коханцем.

– Мамо, йому 28 років, подумай, – спробував напоумити чоловік свою матусю, – він забере гроші й залишить тебе з голим задом, куди ти повернешся?

– Так і знала, що ви будете мені палки в колеса вставляти й гидоти говорити! – свекруха злилася, – Квартира моя згідно із законом. Так що куди хочете, туди і йдіть, бажано скоріше. Я з покупцями вже домовилася. Бач, звикли. Звичайно, вам зручно тут жити, а мені все одно, у мене одне життя і я  не хочу міняти його на ваші памперси.

Так, все було по закону. Свекруха була господинею нерухомості. Але справа була навіть не в тому, куди ми підемо з дитиною, а в тому, куди повернеться мама чоловіка, якщо молодий коханець кине її. Але, до захопленої  своїми пригодами свекрухи, це не доходило. Син і невістка – вороги, які проти її щастя.

Ми зібрали валізи. Чоловік дзвонив по оголошеннях про здачу квартир. Десь рік ми жили на орендованій квартирі, а я е була в декреті й кожну вільну хвилинку витрачала на те, щоб заробити в інтернеті. Сиділа ночами, бігала з дитиною по замовниках. Ці гроші я відкладала.

–  Так, – говорив мені чоловік, – важкувато нам доводиться, – але нічого, у тебе вже нормально відкладено, ми скоро зможемо взяти квартиру в іпотеку.

Але брати іпотеку не довелося. Тільки я влаштувала сина в садок, як прийшла звістка, що в сусідній області у мене померла тітка. Свою нерухомість бездітна жінка залишила мені.

– Дочко, переїжджай, – радила мені мама, – там обласний центр, там перспектив більше, ніж у нас в містечку. До того ж, якщо щось трапиться, спадкову квартиру твій чоловік не зможе розділити, а якщо переведеш спадок в гроші, то куплена нерухомість буде вважатися спільним майном.

Я відмахувалася від маминих «якщо щось», здавалося, що мій шлюб міцний, та так воно і було. А ось про перспективи в обласному центрі я задумалася. І ми переїхали.

Зробили з моїх накопичень хороший ремонт, квартира була двокімнатною, просторою і світлою. Поступово наше життя на новому місці налагодилася, ми знайшли роботу. Син пішов в дитячий садок.

– Він всі гроші забрав і вигнав мене, – ридала свекруха, сидячи у нас на кухні, – виставив мене з валізою, сказав, що не потрібна йому стара корова.

Це був очікуваний підсумок. На гроші від продажу квартири свекрухи, її молодий коханець зняв житло, решту грошей став просто проживати, разом зі свекрухою. Коли йому підвернувся варіант трохи краще, у вигляді молодої дівчини з власними квадратними метрами, то він без жалю виставив маму чоловіка зі свого життя. З речами.

– Кохана, але у нас же є де жити моїй мамі, – сказав мені чоловік, – ми ж не маємо морального права її залишити на вулиці.

– Ну вже ні, – відповіла я, – вона колись мала повне право виставити тебе, мене і свого внука зі своєї квартири. Але ж ми її попереджали! А тепер, це вона не має морального права вішати на нас свої проблеми. Хитра яка, розтринькала власність, розтринькала свою колись надійну сім’ю і заявилася в сім’ю сина, якого колись без жалю виставила на вулицю. Але я ще пам’ятаю, як мій син тижнями їв макарони з цукром, а я ночами виконувала курсові та дипломні роботи на замовлення!

– Сину, ти повинен мені допомогти, я ж без роботи, на що я житло зніму? – звернулася до чоловіка свекруха.

– Ти повинен залишити цю безсердечну і порочну жінку, яка виставляє твою матір з дому!

– Якщо ти не допоможеш моїй мамі, я з тобою розлучуся, – сказав мені чоловік із погрозою в голосі.

–  Прекрасно, – спокійно відповіла я, – вихід там, не забудь залишити ключі,  хоча ні, краще не треба, я просто замки поміняю.

Ми розійшлися. Ось він випадок, про який мене розсудливо попереджала мама.

– До речі, твоя колишня свекруха зійшлася зі своїм колишнім чоловіком, – повідомила мені мама по телефону тиждень тому, – ось хитра яка, без мила в одне місце влізе. Знову до нього в’їхала у квартиру.

А вчора мій колишній чоловік з’явився  на порозі:

– Мама з вітчимом попросили мене з’їхати, хочуть пожити одні, – сказав колишній, – а ти мене назад візьмеш?

Переночувати я його пустила, все ж син був радий бачити батька. А ось як далі бути, не знаю. Пів року після розлучення пройшло. Приймати назад чи ні? Може порозумнішав? Тільки розписуватися знову я точно не буду. Раптом його мама знову загуляє і їй син знадобиться?