Дочка попросила взяти кредит на її лікування, а сама витратила гроші на нові меблі

Кілька місяців тому моя дочка Ганна прийшла з проханням про допомогу. Вона сказала, що їй терміново потрібні гроші на лікування. Я, природно, була шокована: яке лікування, що за хвороба, чому я про це вперше чую? Почала розпитувати доньку.

Аня відповідала загалом. Пояснила, мовляв, здала аналізи і чогось там забагато, чогось, навпаки, мало. Пообіцяла, що одразу після лікування поверне мені всі гроші.

Я повірила дочці. Нехай вона й недомовляє, але я знаю, що дня ніколи мене не обдурить. Та й навіщо їй брехати? Ми маємо дуже довірчі відносини.

Ну як відмовиш своїй кровінушці, особливо коли йдеться про здоров’я? Серце в мене материнське, не залізне.

– Гаразд, скільки тобі потрібно? – протягла я.

Аня зраділа та назвала суму, на яку я зовсім не розраховувала. Я просто не мав таких грошей. І де їх дістати звичайній пенсіонерці, я не уявляла.

Дочка, дивлячись на мене щенячими очима, просила взяти кредит. Я довго не погоджувалася, але Аня клялася і божилася, що все платитиме сама і мене це ніяк не торкнеться.

Наступного дня я пішла до банку та оформила кредит на пристойну суму. Ну, гадаю, для здоров’я не шкода. Все ж таки дитина в мене одна, і за неї я горою.

Минуло небагато часу. Від Ані ні дзвінків, ні повідомлень. І головне, на мої дзвінки також не відповідає.

Я дуже хвилювалася, просто місця собі не знаходила. Вирішила навідатися до дочки додому, у мене були ключі від її квартири про всяк випадок. Взагалі я не люблю так робити, але у мене дитина зібралася на якесь лікування і не виходить на зв’язок!

Коли я зайшла до квартири, то дуже здивувалася. Аня купила нові меблі та техніку, причому видно, що не дешеві. Це, звичайно, чудово, але звідки такі гроші? А за кілька хвилин зайшла і сама Аня.

– Мам, налякала. Що ти тут робиш?

Я зауважила, що в руках вона тримала новий телефон.

– Та ось, прийшла про лікування твоє дізнатися, ти ж трубки не береш. Дивлюся, а ти тут інтер’єр оновила та телефон купила, – акуратно почала я.

Аня тільки кивнула, пробурмотіла щось під ніс і втекла на кухню, щоб поставити чайник. А мені все незрозуміло: де гроші на такі покупки, якщо на лікування не було?

Вирішила запитати прямо. Виявилося, що ніякого лікування їй не потрібно. Це був просто привід отримати від мене гроші.

– Ти навіщо мене обдурила? Ну, на меблі потрібні гроші – так і скажи! Ти, до речі, знаєш, що через 2 тижні платіж по кредиту? – обурювалася я.

– Так, звісно, ​​мам. Пробач ще раз, – каялася Аня.

Я була засмучена тим, що дочка одразу не сказала мені правди. Але головне, що все наважилося миром. Ну, не на лікування, то на меблі!

Нервувати я стала в день платежу за кредитом. Аня знову весь день не брала слухавку та не відповідала на повідомлення.  Я заплатила зі своєї кишені і наступного дня пішла до Ани у гості. Стукала – ніхто не відкрив. Хотіла відчинити двері своїм ключем. І знаєте, що я помітила? Вона змінила замки!

Я до останнього вірила у краще. Мовляв, усе це низка випадковостей і незабаром дочка передзвонить і пояснить свою поведінку. Але час минав. Я дізналася, що Аня жила на своє задоволення. Про це розповіли сусіди дочки. Я кілька разів питала їх про Аню, коли приходила її чатувати.

Мені було дуже прикро. І справа навіть не в грошах. Невже дочку не турбує, що я більшу частину пенсії віддала на цей кредит? Як вона могла так вчинити зі мною заради грошей! Та я й так їй ніколи не відмовляла!

Зрештою, Аня вийшла на зв’язок. Я довго лаялася на неї, пояснювала, що так чинити не можна. Дочка, у свою чергу, знову вибачилася та пообіцяла закрити наступний платіж. Ну і толку? Настала дата платежу, а Ані ні. Знову все по-старому. Повне ігнорування.

Тепер ось думаю, що ж далі робити. Мені, звичайно, дуже гірко через те, що дочка так вчинила. Але знаєте, як кажуть: кров не водиця. Сподіваюся, Аня все-таки все зрозуміє і виправиться, і я не платитиму за її помилки до кінця своїх днів.