Дівчина мріяла знайти маму, яка покинула її в пологовому будинку, але не думала, що все закінчиться так…

Настя виросла в дитячому будинку, однак дівчина вірила, що зможе знайти свої рідних батьків. Всі подруги та вихователі говорили їй, що це неможливо, але вона вірила у свій успіх. Настя успішно закінчила інститут і влаштувалася в архітектурну фірму. Вона завжди хотіла проектувати будинки, тому з дитинства намагалася добре вчитися та отримати гарну освіту.

Ніхто з нинішніх знайомих не знав правди про її дитинство, та й розповідати всім підряд про своє нелегкою життя теж не хотіла. Вона не любила коли до неї ставилися з жалістю або навпаки з якимсь не хорошим поглядом. Настя була дуже вдячна працівникам дитячого будинку, вони дуже  добре ставились до всіх вихованцям і у неї залишилося багато вірних подруг.

Начальниця Насті була дуже ефектна жінка і дівчина навіть пару раз подумала, от би її мама була такою. Але відносини з керівником складалися складно, жінка була дуже жорстка і примхлива. Вона ніколи не прощала помилки підлеглих і тут же звільняла. А якщо хтось збирався в декрет або на лікарняний з дитиною, то краще відразу писати заяву за власним бажанням. Тільки через 2 роки Настя і начальниця стали добре спілкуватися. Дівчина показала себе талановитим працівником і її підвищили до заступника.

Під час чергової медичної комісії сталася плутанина з аналізами. Лікарі не могли зрозуміти чому у двох не рідних людей така схожість за результатами, в обох однакова рідкісна група крові та один специфічний ген, який буває у кількох людей на мільйон. Настя і начальниця знову перездати все і їм лікарі сказали що вони кровні родичі.

Дівчина тільки зараз помітила їх сильну зовнішню схожість. Начальниця зізналася, що у неї дійсно була дочка, але залишити її вона не могла. Вона запропонувала Насті залишити все як є і не говорити нікому про їх секрет.

Однак Настя чекала іншої реакції, тому на наступний день написала заяву на звільнення. Вона переїхала в інше місто і більше ніколи не бачила свою матір.