Чому так важливо згадувати з любов’ю про тих, кого ви давно не бачили. Відповідь від психолога

Коли згадаєте раптом людину, додайте краплю любові. І прикріпіть смайлик – добре побажання. Якщо хорошу людину згадаєте, так і зробіть. Раптом вона отримає ваше повідомлення?

Тільки згадаєш людину – вона дзвонить чи назустріч іде, навіть якщо ви не бачилися двадцять років. Вигадувати «наукові» пояснення, мовляв, ви себе обдурили і людину насправді не згадували якось неповажно.

Або друге пояснення: ви сто людей згадуєте за хвилину. А потім навіяли собі, що саме цю згадали… Загалом вам це здається. Ви не спроможні свої думки розуміти. А ось «вчений» розуміє ваші думки краще за вас! І пояснює, що це вам здається.

Ці пояснення для цілком нормальних.

Просто є такий факт, що мільйони людей підтвердять. Згадаєш – і з’явиться. І великі люди минулого теж про таке писали: згадаєш – і зустрінеш. Або лист прийде від цієї людини. Тоді листи довго йшли.

Подумайте із любов’ю про те, кого давно не бачили. Просто подумайте з безкорисливою любовʼю. Не про те, від кого хочете щось отримати. А безкорисливо! Легко і ніжно.

І людина з’явиться. Або відчує легкий дотик, подих, подих любові. І вона додасть їй сили. Підтримає та підніме настрій. І ви отримаєте відповідь: такий самий повітряний поцілунок.

А може, й зустріч незабаром відбудеться.

Це невидимі зв’язки, які нас об’єднують. Нехай це не суха наука, а поезія, – але поезія сильніша і старша за науку. І все розуміє про душі людей.