Чому не треба пхати ніс у чужі емоції та відвертості – відповідь від відомого психолога

Одна жінка заходила на сторінку іншої. Без жодних злих думок, без заздрості, – просто з цікавості. Тому що друга жінка на сторінці писала про події свого життя. Не літературно, не у вигляді оповідань чи історій, а просто виливала емоції та ділилася.

Цікава жінка якось захопилася читанням відвертих історій. Про поганих батьків, які не дають життя, з дитинства одні прикрощі доставляли. Про зраду першого чоловіка і злобну вдачу другого. Про сімейні сцени, про хвороби у всіх подробицях. Про витівки дітей, які доставляли переживання…

Про начальника, про зарозумілого деспота, про токсичних колег. Ось про все відверто писала жінка, виливаючи почуттів. Начебто такого маленького ток-шоу. І жінка, яка це читала, захопилася, хоча відчувала смутне роздратування і легку огиду. Але тягнуло. Приваблювало. І жінка знову відкривала сторінку відвертої пані.

А потім у житті цієї цікавої жінки почалися ті ж проблеми. Зіпсувалися стосунки з чоловіком та з батьками. Дама стала нервовою та плаксивою, як та, чиї нотатки вона читала. Розповніла, точно, як автор емоційних скарг. І в результаті лікар діагностував ту ж хворобу, що і у жінки. Серйозний гормональний розлад.

Жодної містики. Коли читаєш емоційне, коли регулярно “виходиш на зв’язок” з людиною, мимоволі переймаєш те, що вона транслює:

• емоційний настрій
• вчинки, реакції на ситуації
• світогляд, світовідчуття та світосприйняття

Цікава жінка сама не помітила, як опинилася в ролі залученого спостерігача. Мимоволі опинилася у чужій реальності. Так, відверта жінка сама показувала своє життя!

Цікавість переходить у підглядання. А потім – у жадібне спостереження. У звичку, залежність. У спостереження залучаєшся; це процес. І мимоволі стаєш активним учасником процесу. Повторюючи рухи та слова: “Роби як я!”. Тому таке корисне спілкування з добрими та енергійними людьми. З розумними та успішними. Але вони й не виливають потаємне публічно.

Якщо ви вразлива людина, треба подалі триматися від зайвих одкровень. І поставити собі питання треба: а навіщо людина публічно виливає інтимні речі? Хоче звільнитися від неприємних емоцій. Правильно? Хоче, вибачте, полегшитись. Навіщо ж забирати собі викинуте іншим? Чи уважно спостерігати?

Ось це треба пам’ятати. Шкідливо чутливій і вразливій людині виявляти зайву цікавість. Є люди із низькою емпатією, яким таке не зашкодить. Навпаки, лоскоче нерви, розважить, хоч якісь емоції подарує. А добрим, але цікавим людям краще триматися подалі від каламутного потоку чужих одкровень. І присвятити свій час добрим справам та допомоги тим, кому ми можемо допомогти.