Чоловік закрив кредити колишньої дружини із наших спільних накопичень

Чоловік мій Володимир – шляхетна та чесна людина. Коли ми познайомилися, він одразу сказав, що має дочку від першого шлюбу. Семирічній Оленці він платить аліменти та додатково купує щось із одягу, іграшки.

Зарплата у Вовки непогана, навіть якщо відняти витрати на доньку, непогана сума в сім’ї залишається. Тому я ніколи не заперечувала, що він дбає про дитину. Та й взагалі у добрих стосунках із колишньою дружиною.

Втім, деякі моменти насторожували. Ксенія, колишня його дружина, має нового чоловіка. Але чомусь коли вона почала ремонт, то звернулася до мого чоловіка.

– Що це за новини? – нахмурилася я. – Чому ти маєш щось робити у тій квартирі?

– Просто у її нового мужика руки ростуть із неправильного місця. А моя дочка має мати нормальне житло, – сказав мені Володимир, даючи зрозуміти, що розмова закінчена. Він завжди був серйозний у питаннях відносин з дочкою.

Якось спільні друзі передали йому цілих п’ять кілограмів червоної ікри. Ікру я обожнюю, мої батьки також її люблять. Тільки Володимир чомусь залишив нам один кілограм, а решту віддав Ксенії та Оленці.

– Це моїй дитині, а не Ксенії, – пояснив мені чоловік.

– Дитина навряд чи з’їсть навіть кілограм! – обурилася я. Мені здавалося чесним і справедливим поділити ікру бодай порівну. А ще краще почастувати моїх батьків, а решту поділити між нами та Оленкою.

– Твої батьки дорослі люди й самі можуть купити собі делікатеси. А дитина не може. Давай закриємо цю тему, – спокійно відповів Вовка, не зважаючи на те, що мій настрій зіпсований.

Але згодом я вирішила не зважати на такі моменти. У нас була спільна мета – ми збирали гроші на житло. Загалом у мене була однокімнатна квартирка, яку я здавала. У Вови теж була однушка.

Ми планували розширення, але поки що не знали, як краще вчинити. Чи залишити наше дошлюбне житло для майбутніх дітей, чи все продати та купити велику квартиру. Поки що накопичень не вистачало на жодний варіант.

Ми відмовляли собі у відпустці, дорогих розвагах, але це мене не засмучувало. У нас була чудова мета – купівля гарної квартири, в якій можна із зручністю вирощувати дітей.

– Як ти гадаєш, ми можемо дозволити собі невелику поїздку на море цього року? – з надією запитала я Вовку.

– Думаю, рано нам поки що думати про це. Накопичень зовсім мало, адже нам слід поквапитися. Я дуже хочу, щоб ти народила мені малюка, але для цього потрібне просторе житло, – резонно відповів мені чоловік.

Він був абсолютно правий, і я відразу з ним погодилася. Я ніколи не скаржилася, просто часом дуже хотілося пожити насолоду.

Часто я була свідком телефонних розмов чоловіка з його колишньою дружиною. З легкою заздрістю я розуміла, що Ксенія та Оленка часто літають у відпустку. А ще я побачила фотографії, де колишня Вовки демонструє новенький автомобіль.

Такі моменти змушували мене сумувати за те, що нам доводиться у всьому собі відмовляти. Ну чим я гірший за ту саму Ксенію? Швидше вже купити квартиру і спокійно витрачати гроші, а не відкладати кожну копійку.

Якось мама запитала, чому ми затягуємо з дітьми. Вона вже дуже хотіла онуків. А коли я сказала, що хочемо купити просторе житло, запропонувала допомогу. Вона нещодавно продала дачу і готова була вкласти ці гроші у купівлю квартири для нас.

За моїми підрахунками цих грошей з додаванням накопиченої нами суми вистачало на пристойний варіант. Я подякувала мамі від щирого серця і поспішила розповісти про це чоловікові.

– Не впевнений, що цих грошей вистачить, – сказав Володимир. Чомусь моя новина його зовсім не порадувала.

– Отже, ми додаємо цю суму до однієї з наших однокімнатних квартир і купуємо велике житло в шикарному районі, – впевнено заявила я. Мені було незрозуміло, чому Вовка так збентежений.

Наші накопичення були на рахунку чоловіка. Я спитала його, яка точно сума у ​​нас є. Ось тільки чомусь чоловік відповів мені якось невиразно. Звучали фрази “треба подивитися”, “давно не рахував”, адже для перегляду балансу достатньо було заглянути в телефон.

У той момент я зрозуміла, що чоловік від мене щось приховує і зажадала негайно показати мені баланс. Це спільні гроші, і я маю право знати!

Я була в повному шоці, побачивши, що на балансі немає ста тисяч. Адже було майже пʼятсот! Вчепилася я за чоловіка і зажадала розповісти мені правду.

Вже червоний від сорому Вовка сказав, що віддав наші накопичення Ксенії. Вона після розлучення влізла у великі кредити – купівлю машини, ремонт, кілька разів відпустку на море.

– Я не міг дозволити, щоб моя дочка росла в атмосфері таких моторошних боргів. Тому закрив усі кредити Ксенії, – пояснив мені чоловік.

У цей момент я раптом зрозуміла – яке щастя, що моя дошлюбна квартира залишилася при мені. Що не встигла я вкласти її в загальну нерухомість. І як чудово, що мама не встигла нам дати гроші від проданої дачі.

Тому що я вже знала – завтра я йду подавати на розлучення. Такий чоловік мені точно не потрібний!