Чоловік викинув усі мої смаколики, бо вирішив сісти на дієту

Я людина, яку потай ненавидить багато хто. Я не роблю нічого поганого, завжди гранично ввічлива. Вся справа в тому, що я не товстію. Навіть у сорок років можу похвалитися відмінною фігурою, незважаючи на те, що їм все, що захочу. Ну така особливість організму.

А ось мій чоловік з іншої породи. Вадим завжди суворо контролює кількість з’їденої їжі, щоб потім не дивуватися фігурі, що попливла. Я ніколи не сміялася над ним із цього приводу.

Але після свят Вадим особливо сердиться: відмовитися від улюблених страв він не може, а спалювати калорії не виходить у потрібній кількості.  А цифри на вагах наполегливо повзуть вгору і вгору. Я не акцентую на цьому уваги, просто пропоную побільше гуляти.

– Все! Із завтрашнього дня знову сідаю на дієту! – раптово заявив мені чоловік тиждень тому. – Мої улюблені джинси вже насилу на мене налазять!

Ну я підтримала його, поцікавилася, що йому тепер готувати. Навіть запропонувала купити абонемент у спортзал.

– У тебе ж через місяць день народження, ось і буде корисний подарунок, – умовляла я чоловіка.

Але він тільки відмахнувся.

– Ой, це пихтіння на тренажерах мене в зневіру вганяє, я краще менше їстиму! – відповів він мені.
Ну, дієта так дієта! Дорослий хлопчик, сам знає, як йому комфортніше худнути. Але про всяк випадок свої ласощі переклала в дальню шафу. Не хотілося спокушати Вадима і себе обмежувати.

Ось тільки я не очікувала, що наступного дня всі мої запаси чудесним чином зникнуть. Я йшла додому в передчутті, що зможу після вечері зжерти ще пачку мармеладок. А в заповітній шафі мене зустріла порожнеча. Ось навіть жодного фантика не залишилося. Я нишпорила по сусідніх шафах – там теж нічого.

Ну значить доведеться все-таки потривожити чоловіка. Дуже сподіваюся, що це не мій чоловік, який худне, все знищив під час своїх звичних нападів голоду.

– Коханий, а ти не в курсі, куди мої ласощі з дальньої шафи зникли? – поцікавилася я у Вадима, який відпочивав у кріслі після роботи.

А він тільки посміхнувся і повідомив, що всі шкідливості викинув.

– Я ж на дієті тепер сиджу, от і вирішив прибрати з дому все заборонене, – простодушно заявив він, неуважно хитаючи ногою в тапку. – А то я себе знаю: побачу хоч одну цукерку, одразу її зжеру.

– А я тут до чого? – не змогла я приховати свого здивування. – Мені-то дієта ця ні до чого.
Чоловік тільки глибше сів у крісло і відвернувся. Ну все зрозуміло, образилася моя принцеса.

Зачепила я Вадима за живе, ось він і почав дутися. Ось тільки в мене немає часу перечікувати цей напад поганого настрою.

Терміново потрібно було закинути в себе щось солодке і шкідливе. А вдома, як на зло, одні вівсяні хлібці, які на смак як підсушений кізяк.

– Де мої смаколики, коханий? – загрозливо запитала я Вадима, нависаючи над цим шкідником, що худне.

– Та немає їх у мене, викинув усе! – зізнався мені чоловік без тіні каяття в голосі. – Як дружина ти мене повинна підтримувати. Я сиджу на дієті – ти теж значить! А то чомусь тільки я один тут страждаю від голоду.

Які ми ніжні! Я винна, що в мене такий метаболізм? Або це від мене залежить, що будь-який зайвий шматочок махом осідає у чоловіка на боках?

Не дозволю нікому стати між мною і смаколиками! Ну хочеться мені іноді побалувати себе.

Що тепер гризти десь за рогом ці мармеладки або цукерки? Або потайки хом’яти смакоту, поки чоловік солодко спить вночі? Не хочу я такого!

– Або ти зараз же мені віддаєш усе назад, або купуєш нове! – попередила я Вадима.

Мабуть, у моєму голосі було щось загрозливе, що чоловік якось стиснувся в грудочку. Залепетав, що правда все викинув, щоб не відчувати спокуси це з’їсти. Знову почав напирати, що я повинна його підтримувати і теж дотримуватися дієти. Ось тільки це мене перетворить на ходячий скелет, дуже нервовий і голодний.

Посварилися ми з Вадимом, уже майже тиждень не розмовляємо. Він так само їсть свої овочі й сухе м’ясо, а я волію харчуватися поза домом. У сумці тільки тримаю завжди пачку цукерок про всяк випадок.

Скоріше б Вадим закінчив своє схуднення, а то вже не можу перебувати в такій атмосфері.