Чоловік спробував поселити сина від першого шлюбу до моєї квартири, але я вчасно дала зрозуміти, що цього не буде

Так повелося, що все літо ми з чоловіком проводимо на дачі. Свіже повітря, чудова природа довкола – що ще потрібно? На зиму зі скрипом і небажанням перебираємося назад до міста.

Цієї весни, перед початком нашого життя на лоні природі, сталася неприємність: нас затопили сусіди зверху. Труба луснула, коли нікого не було вдома. Сусіди люди адекватні, повинилися, обіцяли відшкодувати всі витрати на ремонт.

Слід сказати, чоловік мій майстер на всі руки. З роботою в нього в той момент не сталося, посварився з начальником і звільнився.

– Слухай, а давай я сам ремонт зроблю, доки тимчасово без роботи, – запропонував чоловік. – Непогано заощадимо на оплаті робітникам.

– Слава, та яка різниця, сусіди все оплатять, – знизала плечима я.

– У мене є кілька ідей, що нам переробити у квартирі, – пояснив чоловік. – Простіше самому зробити, ніж комусь пояснювати. А сусіди нехай вартість матеріалів оплатять, і так чимала сума вийде.

– Як скажеш, – погодилася я, оскільки звикла довіряти його думці.

Так ми й вирішили: вранці він відвозив мене на роботу до міста, сам вирушав займатися ремонтом. Квартира ця належить мені, він свою нерухомість залишив першій дружині та дітям.

У нас обох це другий шлюб: я рано овдовіла, він розлучився. Причини розлучення я ніколи не уточнювала. Знаю тільки, що у нього є троє синів, причому на момент розлучення старшому було лише 7 років. З дітьми чоловік особливо не спілкувався, але з віком відчув свою провину і намагався допомогти їм уже дорослим, чим міг. Виходило, втім, не надто добре.

– Уявляєш, влаштував старшого на роботу. Друг узяв його до себе, зарплату непогану призначив. А він приходить за день, хамить. Впевнений, що коли я за нього попросив, йому тепер все можна, – скаржився чоловік.

– Син попросив допомогти з укосами на вікнах. Весь день працював, і жодного слова подяки від сина та невістки не почув. Все як належне. Навіть чаєм не пригостили, – зітхав він іншим разом.

– Молодший побився, треба грошима допомогти, – і мій благовірний мчав до лікарні.

Фоном до всіх таких історій йшли розповіді про пристрасть недбайливих нащадків до «зеленого змія».

– Слава, поїзд пішов, діти виросли, стосунки налагоджувати пізно. Тебе, вибач, просто використовують, – пояснювала я в лоб.

Але чоловік не здавався, і в якийсь момент вирішив поправити стосунки із синами за мій рахунок. Якось увечері він почав розмову про те, що ремонт одному робити все ж таки важко.

– Розумієш, я вже не в тому віці. Це раніше мені море було по коліна. Нині і спина болить, і ноги. Не розрахував я своїх сил.

– Я з самого початку пропонувала робітників найняти, – нагадала я.

– Та грошей шкода, я ж не працюю зараз. У мене є ідея краща. Давай мій середній син зі своєю дівчиною поживуть у нас у квартирі під час ремонту. Їх зі орендованої квартири проводили, вони поки що не визначилися з новим житлом. Вони мені допоможуть.

– А чому із квартири проводили? – обережно запитала я. – Знову в якусь історію потрапили?

– Та чому в історію! – з досадою, але якось невпевнено сказав чоловік. – Просто господині самої квартира знадобилася, от і все! Таня, ти навіть бачити їх не будеш, до зими повернемось до оновленої квартири.

– Гаразд, хай живуть, – неохоче дозволила я.

Погані передчуття цілком виправдалися. Сусіди дзвонили і скаржилися, що мешканці в моїй квартирі дуже галасливі, то гуляють, то лаються ніч безперервно. Ремонт, який мав закінчитися за місяць, усе затягувався та затягувався. Грошей на нього йшло набагато більше, ніж ми розраховували спочатку.

– Танюш, я не знаю, встигну до холодів закінчити чи ні, – якось видав Слава, винувато опустивши очі. – Дуже багато недоробок у твоїй квартирі виявилося. І стіни в тріщинах, і підлоги треба подекуди поміняти. Можливо, цього разу зимувати доведеться на дачі. Чи, може, у сестри твоєї поживемо?

– Може, під лавкою в сквері поживемо? – не витримала я.

Ситуація була цілком зрозуміла: Слави син та його дівчина цілком непогано влаштувалися у моїй квартирі та з’їжджати не планували. А мій невдаха чоловік боявся наполягати, щоб остаточно не зіпсувати стосунки з порядком нахабними дітьми.

Через тиждень ремонт був успішно завершений, і незадоволена парочка, нарешті, покинула мою квартиру, на превелике задоволення сусідів. Чоловік мій продовжує безуспішно «налагоджувати стосунки» – навіть не знаю, наскільки вистачить його терпіння.