Чоловік розповідав, що платить великі аліменти, а сам частину зарплати мамі відносив так, щоб я не знала

Мені гидко думати про ситуацію, що сталася у моїй сімʼї. Чоловік нахабно брехав, що платить аліменти колишній дружині, причому великі аліменти, а за фактом просто приховував від мене частину заробітку, ховаючи гроші у мами.

Я знала, що у чоловіка є дитина від жінки, з якою він не був одружений. Дитина на нього не записана, бо мати дитини вирішила, що краще оформити все, ніби вона ростить дитину одна. Але, за словами чоловіка, він платив на дитину аліменти, причому сума дуже пристойна.

– Соромно мені, що дитина без батька росте. Ми з його матір’ю нормально жити не змогли, та й зараз спілкуємось крізь зуби. Але дитина тут ні до чого, – винно зітхав чоловік.

Я в цю казочку вірила, бо не бачила причин про таке брехати. Логічніше, коли чоловік приховує попередніх жінок та дітей, щоб нинішня не ревнувала, а тут інший випадок.

П’ятнадцять тисяч на місяць із зарплати чоловіка йшло стабільно. Іноді, за його словами, були потрібні додаткові витрати, якщо дитина хворіла або намічалася якась поїздка.

Від такої арифметики я була не в захваті, звичайно, але що вдієш. Це дитина, вона не винна, що у батьків не склалося. Та й мати не повинна сама тягнути все на собі.

Сама я заробляю непогано, від зарплати чоловіка теж гроші залишаються. Жити ми прийшли до його квартири, але мій внесок у бюджет сім’ї, з урахуванням аліментів чоловіка, був вагомішим.

Через гроші ми не сварилися, вистачало на життя, але в планах була і спільна квартира і спільні діти. А як їх народжувати, якщо у батька такі аліменти та такі доходи? Чоловік усе обіцяв якось вирішити це питання, але ніяк не наважувався. Шукати більш прибуткову роботу не виходило, для нашого міста в нього й так дуже гарна зарплатня.

Сплачувати менше аліментів? Теж не виходить, адже це дитина, чоловікові якось недоречно на ньому економити, та й ми наче не голодуємо. Я на чоловіка і не давила сильно, питання делікатне.

Свекруха мене за це регулярно хвалила, раділа, що її син одружився з такою розуміючою дівчиною, а не з якоюсь дівкою, яка за копійку вдавиться.

– Ти вже потерпи, таки це дитина. Подивишся, далі й легше стане. А я ось назбираю і машину вам куплю, хоч так допоможу, – гладила мене по руці свекруха, заглядаючи у вічі.

Про машину вже не вперше спливала розмова. За фактом виходило, що свекруха купувала машину для себе, а ми з чоловіком зможемо користуватися машиною.

Загалом, все йшло своєю чергою, і невідомо, скільки б ще я в цю казочку вірила, але допоміг випадок. У нас містечко маленьке, всі одне з одним через треті руки знайомі. Ось і раптово познайомилася на дні народження колеги з дівчиною, яка і виявилася матір’ю мого чоловіка. Випадково зустрілися, але розмова вийшла дуже цікавою.

– І як він там? Такий же скупердяй, як і раніше? – співчутливо дивилася на мене дівчина.

Мене цей пасаж дуже обурив, бо вже не їй дорікати мого чоловіка у скупердяйстві. Про що я їй і сказала, адже п’ятнадцять тисяч вона отримує щомісяця, а це дуже непогана сума.

Дівчина спочатку округлила очі, а потім засміялася. Ну, а як засміялася, розповіла, як справа була насправді.

Вона дізналася про вагітність, коли вони вже розлучилися. Мій чоловік про це дізнався і намагався якось відіграти все назад, але дівчині це було не потрібно.

Тоді батько дитини пригрозив, що якщо вона не повернеться, то він їй допомагати не стане. Дівчина народила, оформилася як одинока мати, а по-батькові дала на честь свого батька.

Чоловік про це дізнався і взагалі перестав спілкуватися та якось цікавитися життям дитини та її матері. Природно, ні про які аліменти і не йшлося.

– Тож з’ясуй, куди йшли гроші, – порадила дівчина і я до її поради прислухалася.

Будувати якісь складні схеми я не стала, просто сказала чоловікові, що все знаю, ніякі він аліменти не платить, тож питання – де гроші.  Чоловік щось мекав, намагався відвести розмову убік, але я не дала. П’ятнадцять тисяч щомісяця – сума дуже пристойна, і мені хотілося знати, куди вона поділася.

Після довгого скандалу чоловік таки зізнався, що відносив гроші мамі, а вона їх клала на свій рахунок, щоб “якщо що, він мав свій запас”.

Тобто я всю зарплату в сім’ю, а чоловік готував собі подушечку. Тепер зрозуміла щедрість свекрухи – чоловік хотів купити машину, але так, щоб вона “якщо що” мені не дісталася.

– Ну, і що такого страшного я зробив? – виправдовувався чоловік, але я нічого пояснювати не стала.

Речі свої я вже вивезла, живу поки що у батьків, скоро винайму квартиру. Подала на розлучення, нехай уже збирає свої гроші без обману. Мені такі сімейні стосунки не потрібні, я від такої людини дитину народжувати не хочу.