Чоловік потай від мене зробив тест на батьківство, і тепер я навіть не знаю, що робити – адже його вмовила свекруха

Я народила менше року тому, і вже готова кинути чоловіка. Забрати малюка та втекти. А все тому, що раптово виявились у нашій сімʼї такі глибокі проблеми з довірою, про які я й гадки не могла. Ми ж не перший рік разом!

Почну із початку. Для мене цей шлюб був другим. Перший чоловік мені зрадив, покохав іншу і поїхав із нею. Спочатку я дуже переживала, але з часом стало легше: у нього і справді трапилося там те саме кохання, от і нехай буде щасливий. А я теж колись знайду свою людину.

І, як мені здавалося тоді, я нарешті його зустріла. Прекрасний чоловік – надійний, розумний, харизматичний. Ми дуже швидко зійшлися, обоє подобалися одне одному, все йшло добре. Максим познайомив мене з батьками, я теж познайомила його зі своєю мамою.

Через рік він зробив мені гарну пропозицію. Звичайно ж, я сказала “так”. Мій майбутній чоловік знав, що я одружуюся не вперше. До того моменту я давно вже була в розлученні – ніякої тяганини з документами не виникло, я була чесна з Максимом і отримувала те саме у відповідь.

Але виявилося, що для майбутньої свекрухи новина про мій перший шлюб була несподіваною та неприємною. Якось під час нашої першої зустрічі ніхто не заговорював про моє сімейне становище, тож вона до самого нашого весілля ні про що не знала. Тільки за пару днів Максим пожартував із цього приводу, і вона дізналась.

Мені, однак, свекруха нічого не сказала. Тільки вкинула пару поганих натяків щодо вічного кохання і того, що заміж дівчина має виходити на все життя лише одного разу. Такими тостами вона супроводжувала свого сина одружитися зі мною.

Я не образилася, та й на що було ображатись? Нехай вона обурювалася, нам було все одно. Ми – молода, щаслива пара закоханих, які вирішили створити сім’ю. І ні до кого нам не було справи.

Після весілля свекруха не заспокоїлася з цього приводу. Оскільки у нас із чоловіком була повна довіра, я без проблем брала при необхідності його телефон, так само як і він брав мій. І нарешті я побачила, хоч і мимоволі, як на телефон телефонують повідомлення від контакту “мама”.

“Яка ганьба!” – писала вона, – одружився з розведенкою, підібрав!”

Я була в шоці. Максим миттєво зрозумів усе на моєму обличчі – він сидів поруч.

– Вона тебе полюбить, – тільки й сказав чоловік. Він засмутився, і я теж.

Але журилися ми недовго. Я дізналася, що вагітна, і понеслося – підготовка до пологів, курси, документи. Ми й думати забули про приниження та підколи свекрухи. Принаймні я забула. Але виявилося, що Максим поступово таки перейнявся її словами.

Я народила вчасно і засіла вдома. Поки я сиділа з дитиною, чоловік працював і іноді після роботи заїжджав до матері. І, на жаль, вона все-таки змогла його дещо переконати.

Мабуть, вона вважала, що я бракована, якщо чоловік у мене не перший. Що я підгадала і народила дитину вчасно, але не від Максима (це просто смішно, адже з колишнім я розлучилася кілька років тому!).

Загалом, нещодавно я поклала дитину на денний сон і пішла прибирати у вітальні. Давно пора було розгребти документи. Ось серед паперів я і знайшла щось, через що цілком серйозно готова до розлучення.

У файлику з паперами Максима – а я туди залізла, щоб подивитися, чи не прострочений у нього поліс і чи тут його ІПН – виявився складений навпіл листок. Я розгорнула його і прочитала про 99,9% ймовірності спорідненості.

Світ розколовся. Я подивилася на дату – він зробив цей тест потай від мене кілька місяців тому. Невже мій чоловік, з яким у нас були і розуміння, і довіра, і кохання, зважився на такий вчинок – потай від мене зробити тест на батьківство? Чому навіть не розповів про це?

Якби він мав сумніви, я б, звичайно, образилася, але погодилася на тест. Нехай отримає підтвердження і йому буде соромно, я за себе знаю все. Але потай, та ще й по наущенню власної матері – це надто. Загалом, я зараз на роздоріжжі. Виявилось, я Максима зовсім не знаю.