Чоловік не хоче відпускати мене святкувати Новий рік із друзями. Хоча він у будь-якому випадку буде відсутній на святах

Ми з чоловіком звикли весь вільний час проводити разом. І великі свята відзначати, звісно, ​​теж. Але цього року так склалося, що Микиті погодили тривале відрядження на шість місяців. І воно якраз випало на святкування мого улюбленого Нового року.

Я сильно засмутилося. Стало зрозуміло, що мені доведеться відзначати свято або одній, або з родичами, а це не особливо весело. Всі інші вже, напевно, побудували плани, в які я навряд чи входила.

І ось нещодавно я зідзвонювалася з моєю доброю подругою Веронікою з одного питання. Мова зайшла і про наближення свят.

– А Новий рік, до речі, як відзначатимете? Поїдете кудись із Микитою чи в домашній обстановці? – поцікавилася вона.

– Та в мене взагалі ситуація – не позаздриш. Микиту у відрядження відправили, я сама залишаюся. Тож Новий рік відзначу в гордій самоті з келихом шaмпaнського перед телевізором, – поскаржилася їй я.

– Ось ще чого вигадала! Ми великою компанією і їдемо на кількох машинах в гори. Відзначати Новий рік, на лижах кататись. Давай з нами! Вдома сидіти я тобі забороняю! – заявила Вероніка.

Я дуже надихнулася після цієї розмови. Відразу дала зрозуміти подрузі, що я ніби їду з ними. У мене навіть думки не було якось узгоджувати це з чоловіком. Не було прийнято у наших відносинах щось один одному забороняти.

Я вже практично розпочала підготовку до поїздки. Вибрала, що брати із собою з одягу, подивилася в інтернеті, яка буде погода, розповіла мамі, що на Новий рік таки поїду у подорож із друзями.

Увечері того ж дня зателефонувала Микита. Ми намагалися під час його відрядження зв’язуватися щовечора і обговорювати, у кого як минув день. Я його втішила новинами про поїздку.

– Я не зрозумів, це ти запитуєш, чи це твердження? Ти вже вирішила їхати в гори на Новий рік? – здивувався він.

– Так, а що тут такого? – не зрозуміла я.

– Ну, мені здавалося, що такі речі треба хоча б обговорювати зі своїм чоловіком, а не вирішувати все поодинці, – пояснив Микита.

– Ну, тоді давай обговоримо це прямо зараз, – запропонувала я.

– Світлана, я сьогодні сильно втомився. Давай завтра поговоримо, – відповів чоловік і поклав слухавку.

Наскільки мій настрій був піднятий після розмови з Веронікою, настільки ж він упав після розмови з чоловіком. Було зрозуміло, що йому вся ця витівка – явно не до вподоби.

А що тут обговорювати? Він цілих шість місяців поїхав працювати. Мені потрібно під замком весь цей час просидіти? Я ж не з коханцем кудись їду, а зі своїми друзями, яких він чудово знає.

Наступного дня ми знову зателефонували, і я запропонувала продовжити розмову. Микита спочатку був нервовий і незадоволений.

– Микита, перепрошую, що неправильно піднесла тобі цю новину. Звичайно, треба було все поговорити з тобою. Але я думаю, що в даному випадку немає підстав бути проти цієї моєї поїздки. Я просто відзначу свято з друзями та весело проведу три дні. Там будуть, в основному, мої подружки, максимум їх чоловіки, – запевнила я.

– Та звідки я знаю, хто там буде? Мені зовсім не подобається, що поки я щосили працюю тут, ти їздиш горами з друзями свята відзначати. Та ще й мене не повідомляєш, – відповів він.

– А що мені робити по-твоєму? Сидіти біля віконця і чекати, коли ти повернешся? Я нічого поганого не роблю. Просто продовжую жити нормальним життям, поки на тебе чекаю, – пояснила я.

– А зі мною життя не нормальне, виходить? – закипів Микита.

Я зрозуміла, що він уже все перебільшує і не стала продовжувати цю безглузду суперечку. Микита явно був у гніві і не усвідомлював того, що говорить. Спробую обговорити це з ним тоді, коли він охолоне.

Але вже зараз розумію, що переді мною, швидше за все, стоятиме складне завдання: не посваритися з чоловіком чи відстояти свою точку зору, при цьому ще й весело відзначивши своє улюблене свято.