Чоловік на День усіх закоханих обіцяв сюрприз. Чекала з нетерпінням, а коли побачила його – була в шоці

Мій Стас – чоловік практичний. А якщо говорити чесно – то ще те емоційне полінце.

Коли ми тільки почали зустрічатися, я ще мала надію, що він з часом навчиться красиво доглядати, дарувати квіти, робити романтичні жести. Але швидко стало зрозуміло: чекати від нього несподіваних приємностей – марна справа.

Я навіть змирилася. Бо обираєш чоловіка не за вмінням влаштовувати шоу з феєрверками, а за тим, як він бачить життя, як ви ладите та які у вас спільні цілі.

Ну, не дарує він квітів – то й що? Я сама можу купити собі троянди. Не вміє підбирати подарунки – так краще без несподіванок, ніж чергова хустинка чи статуетка у вигляді янголятка. Подруги з мене сміялися:

— Оце так чоловік! Навіть на день народження тобі букет не приносить!

А я відповідала:

— А твій, між іншим, на ліво ходить. Мій же, хоч і не романтик, зате вірний. Та й тещу любить, що взагалі рідкість.

Подруги лише фиркали, бо кожна знала, які «грішки» у її коханого.

Тож я відстала від Стаса з цими святами та подарунками. Якщо щось треба – говорю прямо.

Але цього року на День закоханих він раптом заявив, що хоче мене здивувати.

— Я за всі ці роки так і не сказав, як сильно тебе люблю, як тобі вдячний за все… Хочу зробити тобі подарунок, щоб запам’ятався!

Я здивувалася, але виду не подала.

— Ну, подякую, звичайно… Але ти впевнений, що впораєшся? Все-таки досвіду в тебе – нуль.

Стас виструнчився, випнув груди:

— Я що, не чоловік, чи що?

Ну-ну, подумала я. Але цікавість взяла гору – що ж він там вигадав?

Може, ювелірку? Я давно натякала, що не відмовилася б від нових сережок або браслета. Може, романтична вечеря? Хоча, ні – для Стаса це вже щось із розряду «голлівудських вигадок».

Подруги, яким я не втрималася й розповіла про ініціативу чоловіка, заздрили.

— Ой, може, він тобі зраду компенсувати хоче? – припустила Світка. – Мій, як напартачить, так одразу подарунками закидає.

Але я відмовлялася вірити в погане.

І ось настав той самий день.

Стас з самого ранку постарався – приніс мені сніданок у ліжко. Правда, сніданок складався з чашки кави й підгорілої яєчні. Ну, але ж старався!

Коли я допила каву, чоловік узяв мене за руку й урочисто повів у вітальню.

— Там тебе чекає головний сюрприз!

Зайшла – а там… нічого. Жодної коробочки, жодного натяку на подарунок.

Я здивовано дивлюся на чоловіка, а він показує рукою в куток:

— Ось же!

Дивлюся – а там зв’язка повітряних кульок.

Звичайнісінькі кульки. Ні написів, ні форм у вигляді сердечок. Просто зв’язані червоні й сині кульки.

У мене щелепа відвисла.

Подумала: ну, може, там прикріплено коробочку з прикрасою? Або всередині якийсь сюрприз?

Непомітно обмацала кульки. Ні коробочки, ні пакуночка, ні навіть цукерки.

Стас тим часом дивився на мене з блиском в очах.

— Ну як? – не витримав він.

Я навіть не знала, що відповісти.

— Ого… Сюрприз так сюрприз… Таких я не отримувала ще з шести років. Саме тоді мені востаннє дарували кульки…

— Ось! Я так і знав! – захоплено вигукнув чоловік. – Ніхто так тебе ще не дивував, правда?!

— Та що є, то є… – промовила я.

Настрій зіпсувався вмить. Ну і що, що він намагався? Усе одно розчарування. Отримала подарунок, а наче ні.

От вам і День закоханих. Одне суцільне розчарування.